Даний аналітичний звіт присвячений комплексному дослідженню динаміки суспільно-політичних настроїв, логістичних вразливостей та загального морально-психологічного стану (МПС) населення в Автономній Республіці Крим. 

Дослідження базується на верифікованих щоденних аналітичних звітах системи «РОЙ» за період з 1 червня по 14 липня 2026 року. Ця система, розроблена Інститутом Кронос (м. Київ), функціонує вже шість місяців і дозволяє на основі відкритих джерел (OSINT) отримувати соціологічні дані, релевантність яких повністю відповідає або навіть перевищує результати традиційних опитувань, проведення яких наразі неможливе через жорстку військову цензуру та кримінальне переслідування за дискредитацію окупаційної влади в РФ.

Методологічна основа проєкту полягає в автоматизованому моніторингу та лінгво-семантичному аналізі мільйонів повідомлень щотижня, які генеруються у Telegram-каналах Севастополя, Сімферополя, Керчі, Євпаторії, Сак та інших ключових населених пунктів півострова. Штучний інтелект системи здійснює сегрегацію трафіку, чітко розділяючи активність офіційних ботоферм, спрямованих на купірування паніки та створення заспокійливих наративів, від органічної поведінки реальних користувачів. Останні залишають цифрові сліди у вигляді коментарів, емоційних реакцій та скарг на реальний стан інфраструктури, що дозволяє зазирнути за фасад офіційної пропаганди.

Особлива цінність аналізованого періоду полягає в можливості простежити безпосередній вплив зростаючої інтенсивності кінетичних дій Збройних Сил України (атаки БПЛА, ракетні удари по логістичних вузлах) на внутрішні процеси окупованого Криму. Використовуючи соціологічні шкали PANAS (позитивний та негативний афект), шкалу соціальної напруженості Паніної та рівень ситуативної тривожності Спілбергера, ми проаналізували, як криза логістики, дефіцит пального та загрози життю трансформують лояльність населення до окупаційного режиму. 

БЕЗПЕКОВА ДЕГРАДАЦІЯ ТА ІНФРАСТРУКТУРНИЙ КОЛАПС

Протягом червня-липня 2026 року безпекова ситуація на півострові Крим характеризувалася критичним зростанням нестабільності. Військова активність ЗСУ, спрямована на знищення логістичного потенціалу окупантів, перетворила Крим на зону постійного бойового зіткнення, зруйнувавши пропагандистський міф про «безпечну зону» та «захищений форпост». Ключовими інцидентами, які визначили інформаційну динаміку періоду, стали регулярні нічні та денні атаки БПЛА та крилатих ракет на об’єкти енергетики, ППО та військової інфраструктури.

Найбільш резонансним ударом став напад на Балаклавську ТЕС у Севастополі та електропідстанцію ПС «Керченська». Ці атаки призвели не лише до знищення військових об’єктів окупантів, але й до миттєвого колапсу цивільної енергетичної мережі. Введення екстрених графіків відключення світла (у форматі «2 години світла / 6 годин без світла»), а також зниження напруги в мережах Сакського та Сакського прибережного районів викликали хвилю обурення мешканців. Повсякденне життя громадян було повністю дезорганізовано: зникав зв’язок, у Євпаторії магазини змушені були працювати на приватних генераторах, через що з прилавків швидко зникали продукти першої необхідності.

Безсилля окупаційної ППО викликало хвилю сарказму. Офіційні звіти про «успішне збиття всіх повітряних цілей» щоразу спростовувалися реальними пожежами та відсутністю електроенергії. Наприклад, коли під Севастополем через уламки збитих БПЛА згорів приватний двоповерховий будинок у садівничому товаристві, місцеві жителі почали відкрито обговорювати неефективність військового командування. Кримчани бачать очевидні розбіжності між телевізійними звітами про «100% захист» та реальним небом, яке палає над їхніми головами.

Додатковим фактором логістичного тиску стали систематичні перекриття руху Кримським мостом. Рух зупинявся під час кожної повітряної тривоги, створюючи багатокілометрові затори з обох боків. Коли влада намагалася виправдати черги «заходами безпеки» та жорстким оглядом особистих речей і автомобілів (включаючи обмеження на провезення рідин та каністр з бензином), це викликало лють у водіїв, змушених годинами стояти на спеці без води та елементарних умов. Особливо гостро це сприймалося “туристами”, які наважилися приїхати до Криму.

ЛОГІСТИЧНА ТА ПАЛИВНА КРИЗА

Паралельно з безпековими викликами, червень і липень 2026 року принесли Криму найгострішу паливну кризу за весь час окупації. Перебої з постачанням нафтопродуктів через залізничні колії та регулярні атаки на нафтобази в прилеглих регіонах РФ призвели до дефіциту бензину всіх марок. Спочатку окупаційна адміністрація намагалася замовчувати проблему, закликаючи громадян «не створювати штучний ажіотаж» та заправлятися виключно за потребою. Проте незабаром ситуація вийшла з-під контролю, змусивши владу ввести талони на заправку приватного автотранспорту.

Обмеження продажу пального призвели до виникнення величезних черг на АЗС. Бензин марки АІ-100 став дефіцитним товаром, ціни на який у перекупників піднялися до астрономічних 350-500 рублів за літр. На офіційних заправках діяли ліміти — не більше 20 літрів «в одні руки» і виключно в бак автомобіля, з категоричною забороною наливати паливо в каністри. Це повністю паралізувало роботу дрібних підприємців, фермерів та перевізників, які залежали від мобільних запасів палива. Додатково ситуацію погіршувала поведінка спекулянтів, які якимось чином отримували бензин поза чергами та перепродавали його втридорога прямо на узбіччях.

Економічний колапс торкнувся і комунальної сфери. Через дефіцит електроенергії та підвищення вартості альтернативних джерел, ціна на балонний газ (яким користується значна частина приватного сектора Криму) зросла до 6 тисяч рублів за балон. Спроба “губернатора” Аксьонова згладити кути, анонсувавши «безкоштовну» роздачу 4 тисяч газових балонів для пільгових категорій, викликала у суспільстві лише скепсис та гірку іронію. Люди розуміли, що ця разова акція не вирішує системної проблеми дорожнечі життя.

Ситуацію ускладнили природні катаклізми. Рясні зливи в Севастополі в липні призвели до масштабних підтоплень вулиць, зсувів грунту (зокрема обвалу великої підпірної стіни) та повної зупинки громадського транспорту (тролейбусів). Це оголило хронічну занедбаність міських комунікацій та нездатність окупаційної адміністрації реагувати на надзвичайні ситуації. На тлі відсутності світла, води та палива міська інфраструктура Криму почала стрімко деградувати, перетворюючи півострів на зону гуманітарного дискомфорту.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРОТИСТОЯННЯ ТА МАНІПУЛЯЦІЇ НАРАТИВАМИ

Інформаційне поле Криму в червні-липні перетворилося на арену жорстокого зіткнення між пропагандистською машиною окупантів та органічним невдоволенням населення. Семантичний аналіз бази даних проєкту показує, що частка органічної (живої) поведінки в обговореннях критичних тем безпеки та інфраструктури стабільно трималася на рівні 70-80%. Це свідчить про те, що реальні люди більше не вірять офіційним речникам і шукають вихід для своїх емоцій у публічному полі.

Щоб втримати контроль над наративами, окупаційна влада активно використовувала підконтрольні ботоферми та адміністративний ресурс (їхня частка в обговоренні паливної кризи та атак БПЛА становила близько 15-20%). Основним завданням ботів було поширення закликів до спокою, інформування про «тимчасовий характер труднощів» та звинувачення будь-яких критиків у роботі на українські спецслужби. Проте ефективність цих зусиль виявилася вкрай низькою. Кожен шаблонний коментар бота про те, що «ситуація під контролем», викликав лавину роздратованих відповідей від реальних жителів, які вказували на порожні заправки та темні вікна своїх будинків.

Окремим напрямком роботи пропаганди стали спроби створити ілюзію «симетричної відповіді». Під час масштабних відключень світла в Криму проросійські канали та боти починали активно тиражувати новини про російські ракетні удари по портах Одеси чи енергетичній інфраструктурі материкової України. Метою цих маніпуляцій було відволікти увагу кримчан від власних проблем та викликати почуття зловтіхи, яке б перекрило побутові труднощі. Однак, як показують дані системи, цей ефект був короткочасним: після вимкнення екрана телевізора люди знову стикалися з порожнім холодильником та відсутністю води.

Водночас окупаційна адміністрація почала кампанію боротьби з «фейками з використанням ШІ». Вони лякали населення тим, що українські спецслужби запускають штучно згенеровані відео та аудіо про голод у Криму, евакуацію та смерть людей від спеки через відсутність кондиціонерів у лікарнях. Це свідчить про глибокий страх влади перед тим, що будь-яка альтернативна інформація може стати іскрою для початку масових протестів. Будь-які прояви органічного невдоволення маркувалися як «ворожі ІПСО», що ще більше дратувало громадян.

СПРИЙНЯТТЯ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ ТА РЕПРЕСИВНОГО АПАРАТУ

Соціальна напруга безпосередньо проектувалася на сприйняття місцевих та центральних органів влади. “Губернатор” Севастополя Михайло Развожаєв та “глава” Криму Сергій Аксьонов стали головними мішенями для суспільної критики. Якщо раніше пропаганді вдавалося каналізувати гнів на середню ланку чиновників, то тепер претензії висувалися безпосередньо першим особам півострова.

Особливе роздратування викликало тривале мовчання влади під час гострих фаз криз. Наприклад, коли почався паливний дефіцит, офіційні особи кілька днів взагалі не коментували ситуацію, сподіваючись, що вона вирішиться сама собою. Це мовчання було сприйнято кримчанами як боягузтво та тримання людей за ідіотів. “Губернатора” Развожаєва відкрито звинувачували в неефективності, а його обіцянки «безкоштовного» газу пільговикам викликали шквал звинувачень у корупції та популізмі. Його антирейтинг за червень-липень зріс на рекордні 15.8%.

Правоохоронні органи (поліція, УФСБ) також почали втрачати свій авторитет сили. Їхні щотижневі звіти про «успішні затримання українських шпигунів» та розкриття мереж шахраїв сприймалися суспільством зі змішаними почуттями скепсису. Люди бачать, що силовики не здатні захистити їх від прильотів БПЛА, але активно переслідують звичайних громадян за коментарі в соцмережах. Репресивний апарат сприймається населенням не як щит безпеки, а як каральний орган, що захищає виключно інтереси кремлівської верхівки.

Прикладом посилення репресій стала кримінальна справа, порушена в Алушті за «осквернення символів військової слави». Це було реакцією влади на спроби місцевих жителів висловити протест проти символіки окупантів. Загальний результат соціологічної оцінки діяльності силового блоку демонструє зростання латентного протестного потенціалу: люди починають приховувати свої справжні думки, але рівень ненависті до правоохоронців стабільно зростає, що створює передумови для різкого вибуху у разі послаблення центрального контролю.

АНАЛІЗ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ НАСЕЛЕННЯ

Морально-психологічний стан (МПС) населення Криму в червні-липні 2026 року характеризувався як гранично деструктивний. Використовуючи наукові шкали оцінки, аналітики системи зафіксували стійкі негативні тренди у всіх сферах психічного здоров’я суспільства.

Емоційний фон за шкалою PANAS демонструє абсолютне домінування негативного афекту. Провідними емоціями є глибока тривога, страх перед майбутнім та гнів. Страх підживлюється щоденними звуками вибухів та роботою ППО, тоді як гнів викликаний суто побутовими труднощами: відсутністю світла, кондиціонерів у літню спеку та дефіцитом пального. Позитивний афект практично відсутній — поодинокі новини про культурні чи спортивні події викликають у людей роздратування, оскільки сприймаються як «бенкет під час чуми».

Рівень соціальної напруженості за шкалою Паніної класифікується як критично високий. Головним маркером є гостре відчуття соціальної несправедливості. Кримчани порівнюють свій рівень життя та безпеки з регіонами материкової Росії, відчуваючи себе «громадянами другого сорту», яких кинули напризволяще. Довіра до державних інституцій впала до мінімальних значень. Агресивна фрустрація виливається в жорсткі онлайн-дискусії, де проукраїнські та проросійські мешканці переходять до відкритих образ та погроз фізичної розправи.

Ситуативна тривожність за шкалою Спілбергера досягла найвищих показників за весь час моніторингу. Постійне перебування в очікуванні загрози (повітряні тривоги, закриття мосту, повідомлення про БПЛА) виснажує нервову систему громадян. Це призводить до зростання особистісної тривожності та девіантної поведінки в побуті. Фіксуються випадки неадекватних реакцій, сімейного насильства, п’яних дебошів та резонансних ДТП, скоєних у стані сильного психологічного стресу. 

Суспільство Криму перебуває у стані хронічного неврозу.

ХРОНІКА ДЕГРАДАЦІЇ

Для демонстрації глибини соціального розколу та реального психологічного стану громадян нижче наведено автентичні витяги з бази даних системи. Ці коментарі живих людей є найкращим доказом провалу окупаційної політики та наростання панічних і протестних настроїв на півострові.

Кейс 1. Паливний колапс та критика мовчання влади (червень 2026)

Коли влада спробувала приховати масштаби паливної кризи, реальні користувачі відреагували вкрай жорстко. Користувач під ніком Drive написав у місцевому севастопольському чаті: «Мне интересно почему все Крымские высокопоставленные лица молчат из за чего кризис топливный, это же и так все знают, вы этим еще хуже делаете, людей за идиотов держите… у вас все хорошо и лучше вообще промолчать, так это не работает!!!». Цей коментар відображає глибоку кризу комунікації між окупантами та суспільством, яке більше не бажає терпіти брехню.

Аналогічно, користувачка Світлана висловила обурення спекуляціями на тлі офіційного безсилля: «З-за чого бензовозы не едут в достаточном количестве, думаю всё понимают. А вот как накажут спекулянтов? И почему у них топливо есть для перепродажи и они его в открытую предлогают втридорога?». Це свідчить про гостре відчуття несправедливості та підозри в тому, що корупційні схеми покриваються самою «владою».

Кейс 2. Загроза економічного виживання та транспортний тупик

Введення обмежень та талонів викликало паніку серед туристів та місцевого бізнесу. Користувач @advokat_labygin відреагував радикальною вимогою: «Підвищення цін на пальне в такій ситуації треба прирівняти до держзради перед Кримським мостом стоять сотні залізничних цистерн кілометрів на 10, вживіть заходів до негідників, що наживаються на відсутності палива». Цей коментар демонструє, як швидко побутові проблеми трансформуються в політичні звинувачення. Навіть лояльні громадяни вимагають репресивних заходів проти олігархічних структур, що наживаються на війні.

“Туристичний” сектор, який є основою економіки Криму, також зазнав краху. Користувач @OrdineComposito розгублено питав: «Добрий день. Я турист і щорічно приїжджаю до Криму на відпочинок, на автомобілі. Як бути? Де дістати талони?». Такі коментарі наочно показують руйнування іміджу Криму як туристичного регіону. Замість відпочинку люди стикаються з чергами за паливом та загрозою застрягти на півострові без бензину.

Кейс 3. Військова ескалація та агресивна поляризація суспільства

Після ударів ЗСУ по військових об’єктах у Криму та прилеглих районах, окупанти спробували мобілізувати ненависть до України. Користувачка Анна емоційно написала: «Мало мстим за наших детей, особенно Порошенко и Зеленскому». Її підтримала Екатерина, закликавши до геноциду: «Эту заразу у нас под боком можно только выжечь, чтобы просто некому было ничего запускать… Только тогда мы будем жить нормально». Проте ця лють швидко наштовхується на скепсис та іронію тверезомислячої частини суспільства. Користувач @Naglaya_Aglaya саркастично відповів їй: «да чо вы мелочитесь-то? Весь мир выжечь. Оставить Россию и Уганду, ага. А то чо они…». Цей діалог яскраво ілюструє глибокий ментальний розкол суспільства, де агресивний мілітаризм дедалі більше маргіналізується під тиском очевидного безглуздя війни.

Кейс 4. Усвідомлення зради та геополітичної поразки

Постійне затягування війни та невизначеність майбутнього викликають у кримчан глибоку депресію та розчарування в геополітичному курсі Кремля. Користувач під іменем Іван у коментарях губернатора написав: «Странная война, гибнут наши граждане, нам во все уши втирают, что мы воюем с НАТО, а сегодня утром в Киев безнаказанно приехал глава НАТО Рютте». Люди бачать бездіяльність та нездатність керівництва РФ відповісти на реальні виклики, що веде до руйнування патріотичного консенсусу.

Усі ці кейси демонструють, що під тонкою плівкою адміністративного контролю в Криму вирує глибока суспільна криза. Втома від війни, побутова неулаштованість, страх за життя та відчуття абсолютної безперспективності поступово роз’їдають окупаційну систему зсередини, роблячи півострів вкрай вразливим.

ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ СИТУАЦІЇ

По-перше, інфраструктурний колапс поглиблюватиметься. Будь-які нові кінетичні удари по енергетичній та транспортній системі півострова призведуть до миттєвого паралічу комунального господарства, що на тлі літнього сезону та спеки спровокує нові хвилі паніки та агресії. Особливо критичною точкою стане постачання питної води та робота каналізаційних систем Севастополя.

По-друге, паливний дефіцит і надалі залишатиметься головним соціальним тригером. Запровадження талонів та лімітів лише посилить тіньовий ринок, спекуляцію та корупцію серед місцевих чиновників, що призведе до нових спалахів обурення громадян. Протестний потенціал поступово виходитиме за рамки інтернет-простору у вигляді локальних сутичок на АЗС та черг за соціальною допомогою.

ВИСНОВКИ 

Підсумовуючи результати місячного моніторингу можна зробити однозначний висновок: окупаційна система на півострові увійшла у фазу незворотної деградації. Усі спроби пропагандистської машини зберегти ілюзію стабільності повністю нівелюються щоденним досвідом громадян, які стикаються з прильотами ракет, відсутністю електроенергії та паливною кризою.

Суспільство Криму більше не є монолітним у своїй підтримці війни. Навпаки, фіксується глибока втома, страх за майбутнє та наростання агресії, яка все частіше спрямовується на адресу окупаційних губернаторів Развожаєва та Аксьонова. Зростання соціальної несправедливості та відчуття себе «кинутими» створюють сприятливе підгрунтя для проведення наших інформаційних операцій.

Проєкт РОЙ довів свою стратегічну ефективність. Отримання об’єктивних соціологічних даних на основі цифрових слідів дозволяє нам вибудовувати точні, математично вивірені моделі впливу на вороже суспільство, наближаючи нашу перемогу на інформаційному та кінетичному фронтах.

Інститут соціальної динаміки та безпеки KRONOS

У розслідуванні активно використовувалися інструменти OSINT та штучний інтелект, зокрема моделі Gemini та Grok. Методи OSINT дозволили збирати та аналізувати відкриті дані з різних джерел, включаючи соціальні мережі, публічні бази даних та веб-ресурси. Gemini забезпечував глибокий аналіз текстових даних, виявлення закономірностей та прогнозування, тоді як Grok, створений xAI, використовувався для обробки складних запитів та генерування точних висновків на основі великих обсягів інформації. Поєднання цих технологій дозволило значно пришвидшити процес розслідування, підвищити точність отриманих результатів та виявити зв’язки, які могли б залишитися непоміченими традиційними методами.