У березні 2026 року Близький Схід занурився в один із наймасштабніших та найруйнівніших збройних конфліктів двадцять першого століття. Військова кампанія Сполучених Штатів Америки та Ізраїлю проти Ісламської Республіки Іран, що отримала офіційну назву «Епічна лють» (Operation Epic Fury), не лише докорінно перекроїла геополітичну та економічну карту регіону, але й спричинила небачені раніше тектонічні зрушення у свідомості іранського суспільства.1 

Втім, ця війна разюче відрізняється від усіх попередніх військових кампаній не лише інтенсивністю авіаударів, загрозою повного перекриття стратегічно важливої Ормузької протоки чи глобальними економічними наслідками. Вона яскраво та безкомпромісно демонструє «нове вимірювання війни», де лінія фронту пролягає не лише через пустелі та військові бази, а й через цифрові платформи, де психологічні операції, пропаганда та відкритий громадянський спротив у режимі реального часу формують реальність на землі.

Дане глибоке розслідування, підготовлене у форматі масштабного аналітичного огляду, побудоване на основі безпрецедентного масиву даних — витоків мільйонів повідомлень, коментарів та реакцій з іранських Telegram-каналів, які були зібрані, структуровані та проаналізовані передовими системами моніторингу Інституту Кронос.3 Цей унікальний аналіз дозволяє проникнути далеко за щільну завісу жорсткої державної пропаганди Тегерана і побачити справжні, невідфільтровані настрої населення під час безперервних бомбардувань, безпрецедентної військової ескалації та спроб уряду створити тотальний інформаційний вакуум.

Нове вимірювання війни

З перших годин розгортання операції «Епічна лють» іранський уряд, усвідомлюючи загрозу внутрішньої дестабілізації, вдався до свого найбільш звичного та жорсткого інструменту контролю — масштабного блокування інтернету та спроб ізолювати країну від глобальної мережі.9 Офіційні органи пропонували населенню безкоштовні 5 гігабайтів національного трафіку для перегляду внутрішніх, жорстко цензурованих відеосервісів, намагаючись відрізати громадян від міжнародних новин та об’єктивної інформації.9 Проте масив даних моніторингу Інституту Кронос (Institute Kronos) безапеляційно доводить, що ці відчайдушні спроби зазнали повного краху.

Замість того, щоб опинитися в ізоляції, іранці масово адаптувалися до нових умов, використовуючи спеціалізовані проксі-сервери, конфігурації v2rayNG, протоколи обходу блокувань та навіть термінали супутникового зв’язку Starlink, які активно та безперервно поширювалися в опозиційних та новинних каналах.11 Це створило унікальний феномен: нове вимірювання війни, де кожне падіння ракети, кожна заява політиків, кожне зведення про втрати і кожна неперевірена чутка миттєво ставали об’єктом запеклих дискусій, інформаційних битв та емоційних вибухів між прихильниками режиму та його непримиренними противниками у непідконтрольному кіберпросторі.5

Дані моніторингу наочно демонструють, що месенджер Telegram перетворився для іранців не просто на засіб зв’язку, а на справжнє, пульсуюче поле бою. У великих загальнонаціональних новинних каналах, таких як «Khabar Fouri» чи «Akharin Khabar», які налічують мільйони підписників, секції коментарів перетворилися на найточніші індикатори радикальної поляризації суспільства.3 Саме тут, у коментарях, розгорнулася війна наративів, де кожне повідомлення про руйнування стратегічної інфраструктури зустрічалося або істеричними закликами до кривавої помсти, або ж жорстоким сарказмом та відкритою радістю з боку опозиційно налаштованих іранців, які вбачали в американських бомбах єдиний шанс на звільнення від теократичної диктатури.

Анатомія розколу

Аналіз величезних текстових масивів, зібраних у березні 2026 року, виявляє надзвичайно глибоку, емоційно заряджену та абсолютно непримиренну прірву між двома основними групами населення Ірану. З одного боку барикад опинилися ідеологічно мотивовані прихильники Ісламської Республіки — представники силового апарату, Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), проурядового ополчення «Басідж» (відомі в народному сленгу як «арзеші»), а також консервативна частина суспільства, яка отримує вигоду від існуючого статус-кво.

З іншого боку — світська опозиція, що складається переважно з прогресивної міської молоді, студентства, етнічних меншин та представників середнього класу, які втомилися від економічної стагнації та жорстких релігійних обмежень.11 Цей розкол виявився настільки масштабним, що війна із зовнішнім ворогом миттєво перетворилася на проекцію внутрішнього громадянського конфлікту.

Лоялісти

На початкових етапах кампанії «Епічна лють», коли масовані удари Сполучених Штатів та Ізраїлю тільки набирали обертів, риторика прихильників режиму в мережі відзначалася надзвичайною самовпевненістю та відвертою бравадою. Офіційні особи, такі як Юсеф Пезешкіан (впливовий син та радник президента Ірану), публічно заявляли, що збройні сили республіки роками ретельно готувалися до цих днів, і всі оборонні та наступальні дії здійснюються за чітко визначеним планом.3 Високопоставлені радники КВІР самовпевнено обіцяли продемонструвати «сюрпризи», які змусять ворога здригнутися від жаху.3

У коментарях під новинами лоялісти активно та агресивно повторювали ці державні тези. Вони відверто висміювали міць американських військ, безапеляційно стверджуючи, що Іран володіє нездоланною 90-мільйонною армією солдатів, готових до мученицької смерті заради захисту батьківщини.11 Ця категорія користувачів масово поширювала зображення іранських ракетних запусків, прославляла успіхи союзного ліванського угруповання «Хезболла» (яке звітувало про знищення десятків ізраїльських танків «Меркава») та закликала до негайного знищення Ізраїлю як держави.3

Проте, в міру того як конфлікт затягувався, а інтенсивність американських бомбардувань зростала, тональність провладних коментаторів почала зазнавати кардинальних змін. Коли з’явилися перші достовірні повідомлення про успішну ліквідацію високопоставлених іранських командирів та безпрецедентні чутки про можливу загибель самого Верховного лідера Алі Хаменеї, риторика лоялістів різко змінилася від тріумфальної до трагічної.10 На зміну погрозам прийшов глибокий релігійний фаталізм та емоційний відчай. У десятках тисяч повідомлень вони публікували цитати з Корану, закликали до кривавої помсти та вимагали від уряду негайно закрити стратегічну Ормузьку протоку, щоб економічно «повернути Захід у кам’яний вік».9

Моніторинг Інституту Кронос показує, що для цієї радикалізованої групи операція США сприймалася не як геополітичний конфлікт, а як екзистенційна, священна битва між ісламом та «сіоністсько-американським імперіалізмом». Поступово усвідомлюючи абсолютну технологічну перевагу супротивника (наприклад, повну нездатність застарілих іранських систем ППО збивати новітні американські літаки п’ятого покоління F-35), лоялісти втішали себе ідеологічними кліше про те, що «кров мучеників лише живить дерево ісламської революції».10 Водночас їхня агресія все частіше спрямовувалася не на зовнішнього ворога, якого вони не могли дістати, а на внутрішнього. Вони жорстоко атакували в коментарях тих іранців, які висловлювали найменшу радість з приводу ударів, масово називаючи їх «зрадниками Батьківщини», «цифровими повіями» та «безмозкими ботами Моссаду», які нібито продали свою країну за 20 доларів.10

Опозиція

Абсолютно інша, дзеркально протилежна картина розгорталася серед мільйонів противників режиму. Для них військова операція США та Ізраїлю стала не національною трагедією, а несподіваним каталізатором надії на повалення жорстокої диктатури, яка десятиліттями придушувала базові права і свободи громадян, страчувала дисидентів та ізолювала країну від цивілізованого світу. Інститут Кронос зафіксував унікальний соціологічний феномен масового цифрового тріумфування на тлі бомбардувань власної країни.4

Коли американські чи ізраїльські ракети ювелірно знищували військові бази КВІР, підземні бункери або склади зброї, в коментарях опозиційних каналів спалахувала справжня ейфорія. Загиблих високопоставлених генералів та лідерів режиму зневажливо і масово називали «котлетами» — це популярний іранський опозиційний мем, що виник як посилання на ліквідацію генерала Касема Сулеймані у 2020 році в результаті удару американського безпілотника.10 Новини про можливу загибель Верховного лідера Алі Хаменеї (якого в мережі презирливо називали «макулатурою» або «пацюком») супроводжувалися десятками тисяч повідомлень з радісними привітаннями, чорним гумором та саркастичними опитуваннями про те, в якій саме морозильній камері супермаркету найкраще зберігати його тіло.10

Значна частина опозиційно налаштованих іранців відкрито та без жодного страху висловлювала абсолютну підтримку безпрецедентним діям Ізраїлю та Сполучених Штатів. У своїх дописах вони аргументували це тим, що американські війська та ізраїльська авіація роблять те, що роками не змогли зробити беззбройні іранські протестувальники під час кривавих придушень вуличних мітингів, коли сили безпеки розстрілювали сотні молодих людей.10 Дехто прямо, звертаючись через соціальні мережі, апелював до Дональда Трампа та Біньяміна Нетаньягу, називаючи їх єдиними «рятівниками» Ірану і благаючи не зупинятися, не укладати жодних перемир’їв, поки режим мулл не буде випалений дотла.10 Були зафіксовані разючі випадки, коли користувачі публікували точні геолокації будівель, де, за їхніми словами, збиралися сили «Басідж», із проханням до ізраїльської авіації нанести туди точковий удар.

Водночас, глибокий аналіз коментарів виявляє і значну, цілком обґрунтовану тривогу серед цієї демографічної групи. Незважаючи на палке бажання побачити крах диктатури, цивільне населення панічно боялося супутніх втрат та випадкових смертей мирних жителів.9 Коли бомби чи ракети, через помилки навігації або перехоплення, влучали поблизу житлових кварталів, шкіл або лікарень (як це сталося у випадках трагічних інцидентів у Тегерані, Ісфагані та Ширазі, де загинули діти), опозиціонери відчували глибокий шок. Однак, навіть у цих трагедіях вони звинувачували насамперед сам режим КВІР. Згідно з їхнім наративом, військові навмисно і цинічно ховали свої стратегічні об’єкти, склади боєприпасів та пускові установки серед щільної цивільної забудови, використовуючи власних громадян як живий щит для пропагандистських цілей.3 Цей жахливий дуалізм — палке, майже фанатичне бажання повного знищення режиму та водночас паралізуючий страх за власне життя та життя близьких під бомбами — став домінуючим, надзвичайно напруженим емоційним фоном для мільйонів звичайних іранців у березні 2026 року.

Реакція на риторику та дії Дональда Трампа

Окремим, вкрай цікавим для аналітиків феноменом березневих подій 2026 року стала специфічна реакція розколотого іранського суспільства на публічні заяви, погрози та ультиматуми президента США Дональда Трампа. Його відома стратегія «максимального тиску», що супроводжувалася гучними, часто провокаційними дописами в соціальних мережах (зокрема на платформі Truth Social), викликала в Ірані потужний резонанс, який системи Інституту Кронос змогли ретельно задокументувати та квантифікувати.1

Коли ситуація навколо Ормузької протоки досягла критичної точки, адміністрація Дональда Трампа через міжнародних посередників (зокрема, через дипломатичні канали Пакистану та Оману) висунула іранському керівництву жорсткий план припинення війни, що складався з 15 безкомпромісних пунктів. Цей документ, який фактично вимагав повної капітуляції суверенної держави, став бомбою в інформаційному просторі Ірану.15

В обмін на ці колосальні поступки Сполучені Штати обіцяли повне зняття всіх економічних санкцій, підтримку виключно цивільної ядерної енергетики (включаючи генерацію електроенергії на АЕС у Бушері) та скасування механізму автоматичного відновлення санкцій ООН (snapback mechanism).

Для палких прихильників режиму цей план став не доказом американської сили, а, парадоксальним чином, підтвердженням «американської слабкості» та страху перед затяжною війною. Лоялісти, цілком спираючись на наративи державного іранського телебачення, стверджували, що Трамп відчайдушно шукає шляхи до відступу, оскільки його аналітики не очікували такого стійкого опору та масштабних перебоїв у світовій економіці.3

Заяви Трампа про те, що операція має «величезний успіх» та йде за графіком 1, відкрито висміювалися в провладних іранських каналах. Вони охоче цитували російських аналітиків та критичні статті у західних ЗМІ (наприклад, обкладинки The Economist з назвою «Операція Сліпа Лють»), які писали про те, що Трамп намагається продати власному електорату стратегічну поразку як гучну перемогу.9 Лоялісти з великою насолодою та зловтіхою поширювали новини про те, що державний борг США перевищив астрономічну позначку у 39 трильйонів доларів (з перспективою зростання до 40 трильйонів до літа 2026 року), а ціни на бензин в Америці побили 30-річний рекорд, досягнувши майже 4 доларів за галон.9

Заповнюючи бак звичайного мінівена в США тепер коштувало близько 60 доларів, що викликало хвилю невдоволення серед американських водіїв.12 Ув очах іранських лоялістів Трамп виглядав не страшним світовим диктатором, а прагматичним бізнесменом, який грубо прорахувався з економічними наслідками війни і тепер благає про переговори через посередників, щоб врятувати свої рейтинги.10 Вони охоче репостили коментарі з арабського світу, де Трампа прямо називали «злочинцем», чия безвідповідальна політика спустошує весь регіон Близького Сходу заради химерних політичних балів.12 Опитування Fox News, згідно з яким 64% американців були незадоволені діями Трампа щодо Ірану, стало головним козирем іранської пропаганди.3

Натомість світська опозиція та молодь сприйняли заяви і дії Трампа під абсолютно іншим кутом. Для них його жорстка риторика, включно з безпрецедентними погрозами «повністю знищити» енергетичну інфраструктуру Ірану (починаючи з найбільших електростанцій), якщо Ормузька протока не буде відкрита протягом 48 годин, виглядала як довгоочікуване і справедливе покарання для диктатури, що втратила зв’язок з реальністю.17 Опозиційні коментатори в Telegram щиро захоплювалися його безкомпромісністю та відсутністю політкоректності. У мережі масово поширювалися фрази на кшталт: «Трамп — єдиний світовий лідер, який розуміє мову сили, єдину мову, якою говорить режим аятол».9

Коли Трамп у своїх виступах заявив, що ліквідовані лідери іранського режиму були «найзліснішими людьми в історії людства», цифрові дисиденти масово підтримували цю тезу, додаючи власні історії про репресії, тортури у в’язницях та страти.10 Водночас, глибокий аналіз коментарів показує, що навіть серед опозиції не було сліпої довіри до президента США. Багато хто висловлював обґрунтовані побоювання, що Трамп, будучи перш за все прагматичним бізнесменом, може в будь-який момент укласти цинічну кулуарну угоду з вцілілими фракціями КВІР заради швидкої стабілізації світових нафтових ринків та зниження цін на бензин у США, цим самим залишивши іранський народ напризволяще з ослабленим, але ще більш жорстоким та параноїдальним режимом.9 Тому горезвісний план з 15 пунктів викликав в опозиційному середовищі складний коктейль емоцій: від надії на те, що режим буде назавжди обеззброєний і позбавлений можливості фінансувати репресивний апарат, до глибокого страху, що диктатура зможе вижити в обмін на геополітичні поступки Вашингтону.

Україна як донор безпеки

У той час як Сполучені Штати та Ізраїль зосередили свої колосальні ресурси на методичному знищенні наступального потенціалу Ірану та ліквідації його військово-політичного керівництва з повітря, Тегеран вдався до випробуваної тактики асиметричної війни. Повністю усвідомлюючи неможливість перемогти у прямому конвенційному зіткненні зі наддержавою, КВІР різко активізував удари по критичній енергетичній інфраструктурі третіх країн — держав Перської затоки, які розміщували на своїй території американські бази. Мета була простою і жорстокою: спровокувати глобальну економічну кризу, зупинити експорт енергоносіїв і змусити світ благати Вашингтон зупинити війну.12

Саме в цей критичний момент, коли світова економіка балансувала на межі колапсу через стрибок цін на нафту, на геополітичній арені Близького Сходу з’явився новий, вкрай несподіваний та надзвичайно ефективний гравець — Україна. Загартована роками безперервної, виснажливої боротьби з масованими нальотами російських крилатих ракет та іранських дронів-камікадзе («Шахедів»), українська армія, інженери та оборонно-промисловий комплекс здобули унікальний, неперевершений у світі практичний досвід. Вони навчилися будувати багаторівневу, ешелоновану та економічно виправдану протиповітряну оборону проти дешевих безпілотних систем та балістичних загроз.7

Схематично цю геополітичну та військову взаємозалежність можна уявити як складну мережу векторів, де червоні лінії іранських ракетних та дронових атак тягнуться через Перську затоку, загрожуючи критичним енергетичним хабам. На противагу їм, з території України простягаються сині вектори підтримки — перекидання знань, технологій та понад двох сотень фахівців, які формують невидимий, але міцний захисний купол (сині захисні вузли) безпосередньо над територіями Об’єднаних Арабських Еміратів та Катару, блокуючи іранську асиметричну загрозу та стабілізуючи регіон.

Технологічний захист ОАЕ та Катару від іранського терору

Критичність ситуації стала очевидною, коли іранські ракети та безпілотники-камікадзе завдали масованого удару по найважливіших об’єктах у регіоні — зокрема, по гігантському індустріальному комплексу Рас-Лаффан у Катарі, який є найбільшим у світі підприємством з виробництва зрідженого природного газу (LNG). Ця атака призвела до миттєвого виведення з ладу близько 17% експортних потужностей країни (зупинка двох з 14 ліній LNG) і викликала колосальний стрибок цін на газ — майже на 90% у Європі та Азії.12 На ремонт пошкоджених потужностей, за оцінками експертів, знадобиться від 3 до 5 років, що означає десятки мільярдів доларів збитків.15

Цей інцидент яскраво продемонстрував, що традиційні, надзвичайно дорогі західні системи протиповітряної та протиракетної оборони (на кшталт комплексів Patriot чи THAAD) є економічно та тактично неефективними проти масованих роїв дешевих іранських дронів. За словами Арміна Паппергера, генерального директора німецького оборонного гіганта Rheinmetall, світові запаси сучасних ракет-перехоплювачів виявилися «майже вичерпаними» через інтенсивність конфлікту на Близькому Сході.7

У відповідь на цей виклик, за особистою ініціативою президента Володимира Зеленського, велика група висококваліфікованих українських військових експертів та інженерів була терміново перекинута до Об’єднаних Арабських Еміратів, Катару, Саудівської Аравії, Йорданії та Кувейту.7 Цей безпрецедентний в історії української дипломатії крок миттєво перетворив Україну з постійного реципієнта західної фінансової та військової допомоги на потужного «донора безпеки» (security donor) глобального рівня.7

Українські фахівці привезли на Близький Схід не просто теоретичні мануали, а відпрацьовані в кривавих реальних боях алгоритми виживання. Вони в найкоротші терміни розгорнули мережі недорогих систем акустичного виявлення дронів, організували роботу мобільних вогневих груп та, найголовніше, впровадили революційні технології FPV-перехоплювачів (швидкісних дронів, спеціально модифікованих для тарана інших безпілотників у повітрі). Практична користь цих сил виявилася колосальною. Інтегрувавши український бойовий досвід у багаті, але неповороткі місцеві системи захисту, еміратські та катарські військові змогли різко підвищити відсоток перехоплення іранських «Шахедів». Це було критично важливо, адже дрони загрожували не лише нафтовим терміналам, але й надсучасним центрам обробки даних штучного інтелекту в ОАЕ та Саудівській Аравії, знищення яких відкинуло б цифровізацію регіону на роки назад.10

Завдяки українським технологіям, Катар та ОАЕ змогли захистити залишки своєї інфраструктури та стабілізувати енергетичні ринки, запобігши ще більш катастрофічним наслідкам іранського енергетичного шантажу. Президент Зеленський, спілкуючись з міжнародними медіа, мав повне право прямо заявити, що ніхто у світі на даний момент не має такого успішного та масштабного досвіду протидії масованим ударам «Шахедів», як українські фахівці.7 Ба більше, ця оперативна співпраця не лише захистила заможні арабські монархії, але й забезпечила Україні життєво необхідний приплив фінансування. Гроші Затоки дозволили українському оборонно-промисловому комплексу масштабувати власне виробництво перехоплювачів до тисяч одиниць на день, що гарантувало безперервність постачань як для потреб власного фронту, так і для партнерів на Близькому Сході.20

Американський експедиційний корпус та український фактор

Успіх українських інженерів і операторів на оборонних рубежах Аравійського півострова виявився лише важливою прелюдією до значно масштабнішого геополітичного задуму. Усвідомлюючи, що одними лише бомбардуваннями та авіаударами (нехай і найточнішими) неможливо остаточно зламати іранський режим, примусити його до капітуляції та, головне, фізично забезпечити довгострокову безпеку судноплавства в Ормузькій протоці, адміністрація Трампа та стратеги Пентагону розпочали підготовку до радикальної ескалації. На стіл лягли плани розгортання повноцінного експедиційного корпусу для можливих ризикованих наземних операцій безпосередньо на іранській території.23

За достовірними даними американських джерел та провідних військових аналітиків, США почали стрімко стягувати до Близького Сходу свої елітні ударні підрозділи. До регіону попрямували тисячі морських піхотинців (зокрема, 11-й та 31-й експедиційні загони морської піхоти США, розміщені на універсальних десантних кораблях класу USS Tripoli та USS Boxer), а також щонайменше 1000 солдатів знаменитої 82-ї повітряно-десантної дивізії Армії США.23 Офіційні особи в Тель-Авіві та інсайдери у Вашингтоні не приховували, що ці потужні сили призначені аж ніяк не для демонстрації прапора чи участі в дипломатичних переговорах.18

Головними потенційними цілями майбутніх десантних операцій називали захоплення фізичного контролю над островом Харк (найважливішим нафтовим терміналом, через який до війни експортувалося понад 90% усієї іранської нафти), а також окупацію стратегічних островів Ларак та Абу-Муса, що є ключами до військового контролю над Ормузькою протокою.27 Деякі особливо амбітні, хоч і вкрай ризиковані плани, розроблені в Пентагоні, навіть передбачали проведення глибоких рейдів американського спецназу вглиб території Ірану з метою захоплення високозбагаченого урану та фізичної нейтралізації фортифікованих ядерних об’єктів.27

Іранський генералітет та командування КВІР чудово усвідомлювали цю екзистенційну загрозу. Ще в перші тижні війни іранські Telegram-канали масово перехоплювали та поширювали офіційні заяви КВІР про те, що вони «з великим нетерпінням чекають» прибуття американських морських піхотинців, обіцяючи показати їм справжні «морські сюрпризи» поблизу узбережжя.17 Радикально налаштовані лоялісти в мережі писали: «Нехай тільки сунуться на нашу священну землю, Ормуз стане їхньою гігантською братською могилою».10 Водночас незалежні західні військові експерти стримано відзначали, що Іран дійсно зберігає за собою смертоносну здатність вести асиметричну морську війну. Використання мінних загороджень, флотилій підводних човнів-малюток, озброєних швидкісних катерів та незліченних роїв ударних дронів могло перетворити будь-яку масштабну десантну операцію США на надзвичайно криваву бійню з неприйнятними втратами.12

Саме в контексті підготовки до цієї надзвичайно небезпечної наземної фази виникає критична, стратегічна необхідність закріплення України та її фахівців у регіоні. Американський експедиційний корпус, незважаючи на свою абсолютну технологічну міць у сфері авіації та флоту, десятиліттями не стикався з таким щільним, насиченим та дешевим середовищем асиметричних загроз, яке Іран роками розгортав навколо Ормузької протоки. Для того, щоб гарантувати успішну висадку на добре захищений острів Харк або забезпечити утримання відвойованих плацдармів на небезпечному іранському узбережжі, морська піхота США критично потребуватиме безпрецедентного рівня тактичної протиповітряної оборони ближнього радіусу дії та віртуозної інтеграції безпілотних систем у бойові порядки в реальному часі.

Українські сили, які вже блискуче довели свою ефективність у захисті надважливих стратегічних об’єктів Катару та ОАЕ, виявилися ідеальними, і що важливо, єдиними доступними кандидатами на роль передових технологічних інтеграторів. Досвід українських військових інженерів у використанні ударних надводних безпілотників-камікадзе (інновації, яка свого часу змусила російський Чорноморський флот фактично капітулювати та покинути акваторію Криму), а також їхнє унікальне вміння миттєво адаптувати програмне забезпечення дронів та систем радіоелектронної боротьби прямо в окопах під вогнем противника, робить їх абсолютно безцінним активом для планування операцій США в мілководній та небезпечній Перській затоці.19

Американські бойові генерали дуже швидко усвідомили: те, що українці кров’ю і потом вивчили в підвалах, траншеях та лабораторіях під час багаторічного відбиття щоденних російських атак, неможливо замінити жодними роками теоретичних комп’ютерних симуляцій чи навчань у кабінетах Пентагону.19 Тому безпосереднє залучення українських фахівців до структури (або щонайменше до тісного логістичного та технологічного забезпечення) експедиційного корпусу США є не просто бажаним дипломатичним жестом з боку Києва, а гострою, безальтернативною тактичною вимогою для мінімізації катастрофічних втрат серед американських військових під час потенційних десантних операцій на іранському узбережжі.

Глобальне залучення України до вирішення кризи на Близькому Сході не є альтруїзмом чи виключно прагматичним питанням заробітку на експорті передових оборонних технологій. За лаштунками гучних публічних дипломатичних процесів розгортається безпрецедентна гра з найвищими геополітичними ставками. Аналітики Інституту Кронос (Institute Kronos), уважно вивчаючи інформаційні потоки, заяви лідерів та стратегічні зливи в медіа, визначають цю унікальну ситуацію як блискучу реалізацію концепції «карт в руках» (cards in hand) з боку українського керівництва.

Необхідність та вимоги Трампа

Дональд Трамп, зробивши на початку свого терміну ризиковану політичну ставку на швидку, ефектну і переможну війну з Іраном, зіткнувся з суворою реальністю затяжного, виснажливого конфлікту. Його запаси високоточного озброєння та критично важливих ракет-перехоплювачів катастрофічно швидко виснажуються в пісках Близького Сходу. Ба більше, традиційні союзники Вашингтона в Європі висловлюють глибокий скептицизм і навіть відкритий опір щодо своєї участі у цій війні. Наприклад, міністр оборони Німеччини публічно і прямо заявив, що конфлікт в Ірані — це «не наша війна», наголосивши, що з Берліном ніхто не консультувався, і закликав до негайного дипломатичного рішення.3

Водночас американський електорат дедалі більше демонструє своє невдоволення руйнівними економічними наслідками зовнішньої політики свого президента. Як вже зазначалося, ціни на бензин у США побили 30-річний рекорд, а державний борг перетнув тривожну позначку в 39 трильйонів доларів, погрожуючи фінансовій стабільності нації.12

Рейтинги невдоволення діями Трампа в іранській кампанії, за березневими опитуваннями телеканалу Fox News, сягнули критичних 64%.3 У цій вкрай напруженій внутрішньополітичній ситуації Трампу, як повітря, потрібен швидкий і беззаперечний військовий успіх на Близькому Сході. А отже, він неминуче і дедалі наполегливіше вимагатиме від Києва розширення військово-технічної допомоги.27

Це стосується не лише збільшення обсягів постачання тисяч FPV-перехоплювачів, але й безпосередньої участі українських експертів та, можливо, підрозділів спеціального призначення у забезпеченні непробивного протиповітряного купола над зоною розгортання американського експедиційного корпусу. Трамп прагматично розуміє, що без українського унікального «ноу-хау» його морські піхотинці будуть вкрай вразливими мішенями для іранських роїв дронів.

Зустрічна вимога України

У цій глобальній шаховій партії президент Володимир Зеленський та український уряд опинилися в унікальній, історично виграшній позиції. Володіючи фактично монопольним експертним знанням та критично необхідними технологіями для перемоги США на Близькому Сході, Київ отримав у своє розпорядження ті самі надпотужні «карти в руках». Україна надзвичайно чітко артикулює свою позицію на переговорах: безпрецедентна допомога Вашингтону в поваленні іранського режиму можлива лише і виключно в обмін на радикальні, безповоротні кроки США щодо Російської Федерації.

Суть українських вимог зводиться до того, щоб Трамп, який раніше публічно виступав за швидке завершення війни в Україні (часто натякаючи на необхідність українських територіальних поступок), тепер використав усю колосальну міць економічного, санкційного та військового апарату Сполучених Штатів для примусу Володимира Путіна до капітуляції та завершення війни виключно на українських умовах.31 Цей «великий торг» включає кілька непорушних пунктів:

  1. Тотальне блокування російських енергетичних надприбутків: Оскільки ціни на нафту стрімко злетіли через кризу та бойові дії в Ормузькій протоці (нафта марки Brent пробивала позначку 100-120 доларів за барель 12), Росія отримала несподіваний та величезний фінансовий бонус для продовження війни. Україна безапеляційно вимагає від США жорсткого закриття всіх існуючих лазівок для російського тіньового флоту, введення вторинних санкцій проти покупців та повного позбавлення Кремля можливості фінансувати свою військову машину за рахунок близькосхідної нестабільності.33
  2. Залізобетонні безпекові гарантії: Враховуючи заяви президента Зеленського про готовність України стати повноправним членом Об’єднаних експедиційних сил (JEF) та її фактичну глибоку інтеграцію в безпекові процеси Близького Сходу, Київ вимагає від Вашингтона юридично зобов’язуючих гарантій безпеки для себе (включно зі вступом до НАТО або підписанням двостороннього оборонного пакту найвищого рівня) відразу після завершення війни з Росією.8
  3. Абсолютна неприпустимість сепаратних компромісів: Росія вже намагалася цинічно шантажувати США, погрожуючи передати Ірану критично важливу розвідувальну інформацію в обмін на припинення американської військової допомоги Україні.34 Той незаперечний факт, що саме українські фахівці прямо зараз рятують американські військові бази та їхніх арабських союзників від іранських дронів, які часто містять російські електронні компоненти 34, дає Києву беззаперечне моральне та політичне право вимагати від Трампа повної відмови від будь-яких сепаратних кулуарних угод з Москвою за спиною України.

Україна віртуозно перетворює свою вимушену участь у вирішенні близькосхідної кривавої кризи на абсолютний, найважливіший важіль впливу на результати європейського конфлікту. Це дипломатична гра найвищого ґатунку, де фізична безпека нафтових терміналів Катару, виживання еміратської IT-інфраструктури та життя морських піхотинців США під час десанту на острів Харк виявляються нерозривно, сталевими нитками пов’язаними з майбутнім визначенням кордонів у Донецькій області, поверненням Криму та відновленням територіальної цілісності України.

Висновок

Комплексний аналіз безпрецедентних масивів даних моніторингу Інституту Кронос дозволяє з абсолютною впевненістю стверджувати, що військова операція США та Ізраїлю в Ірані у березні 2026 року є чимось набагато більшим, складнішим та епохальнішим, ніж просто черговою локальною війною на Близькому Сході. Вона відкрила для людства те саме «нове вимірювання війни», де інформаційні мережі мають таку ж руйнівну або стабілізуючу силу, як і крилаті ракети.

По-перше, ця кампанія яскраво та безжально оголила крихкість авторитарних режимів в епоху тотальних цифрових технологій. Справжня реакція іранського суспільства на ескалацію насильства, скрупульозно зафіксована у терабайтах Telegram-даних, демонструє глибокий, невиліковний розкол нації. Незважаючи на агресивну офіційну пропаганду, жорстку цензуру та відверті погрози з боку радикалізованих лоялістів режиму, значна частина іранського населення відкрито, ризикуючи життям, виступала за повалення власної диктатури. Вони перетворили коментарі в соціальних мережах на потужний інструмент політичної боротьби, цілевказівки для авіації та майданчик для висловлення своїх надій. Гучні заяви та ультиматуми Дональда Трампа, хоч і сприймалися неоднозначно через природний страх за долі цивільних осіб під бомбами, для мільйонів іранців стали омріяним символом невідворотності швидкого колапсу Ісламської Республіки.

По-друге, і це має найважливіше значення для глобальної геополітики та майбутнього світоустрою, ця війна кристалізувала абсолютно нову міжнародну ідентичність України. Держава, яка ще кілька років тому сприймалася світом виключно як жертва агресії, що бореться за власне фізичне виживання та благає про зброю, на очах усього світу трансформувалася в незамінного, технологічно передового донора міжнародної безпеки. Врятувавши енергетичні серця ОАЕ та Катару від руйнівного іранського дронового терору, українські інженери та військові експерти довели свою унікальність. Тепер, коли США стоять на порозі вкрай ризикованого розгортання експедиційного корпусу в Ірані, гостра потреба могутньої американської армії в українських технологіях та здобутому кров’ю досвіді дає Києву історичний шанс. Зігравши свої «карти в руках», Україна здатна змусити адміністрацію Трампа остаточно покласти край російській імперській агресії на українських умовах, назавжди переплітаючи долі розпеченого Близького Сходу та вільної Східної Європи у єдиний, нерозривний вузол нової глобальної архітектури безпеки.

Ігор Акімов, соціальний інженер, Директор Інституту соціальної динаміки та безпеки KRONOS

У розслідуванні активно використовувалися інструменти OSINT та штучний інтелект, зокрема моделі Gemini та Grok. Методи OSINT дозволили збирати та аналізувати відкриті дані з різних джерел, включаючи соціальні мережі, публічні бази даних та веб-ресурси. Gemini забезпечував глибокий аналіз текстових даних, виявлення закономірностей та прогнозування, тоді як Grok, створений xAI, використовувався для обробки складних запитів та генерування точних висновків на основі великих обсягів інформації. Поєднання цих технологій дозволило значно пришвидшити процес розслідування, підвищити точність отриманих результатів та виявити зв’язки, які могли б залишитися непоміченими традиційними методами.

Джерела
  1. Americans Agree that Operation Epic Fury Is an Overwhelming Success,  https://www.whitehouse.gov/articles/2026/03/americans-agree-that-operation-epic-fury-is-an-overwhelming-success/
  2. Operation Epic Fury – U.S. Central Command,  https://www.centcom.mil/OPERATIONS-AND-EXERCISES/EPIC-FURY/
  3. RAW_DATA_IR_2026-03-27_05-55.docx
  4. THE FUTURE IS – Maximus International,  https://maximus.com.au/wp-content/uploads/2020/01/M_MAG_4_ALL-PAGES_ONLINE_100DPI.pdf
  5. se cn ei re px E ot sll a W m or F – Aaltodoc,  https://aaltodoc.aalto.fi/bitstreams/de9a010e-d416-4483-86e6-366f84c00b80/download
  6. Most Indians prefer wearable technologies at work: Study – Indian Retailer,  https://www.indianretailer.com/article/sector-watch/fashion/Most-Indians-prefer-wearable-technologies-at-work-Study.a2576
  7. “No one has any experience”: We are teaching five countries in the Middle East to shoot down “chessmen” – Zelensky – LIGA.net,  https://news.liga.net/en/politics/news/no-one-has-any-experience-we-are-teaching-five-countries-in-the-middle-east-to-shoot-down-chessmen—zelensky
  8. Ukrainian Prism: Foreign Policy 2022.,  https://prismua.org/wp-content/uploads/2023/06/UkrainianPrism2022_eng.pdf
  9. RAW_DATA_IR_2026-03-22_07-43.docx
  10. RAW_DATA_IR_2026-03-18_07-28.docx
  11. RAW_DATA_IR_2026-03-26_06-14.docx
  12. RAW_DATA_IR_2026-03-19_06-21.docx
  13. RAW_DATA_IR_2026-03-25_06-09.docx
  14. RAW_DATA_IR_2026-03-24_07-08.docx
  15. Trump’s 15-point plan demands Iran dismantle nuclear program – report,  https://www.iranintl.com/en/202603244997
  16. What’s inside Trump’s 15-point plan to end war with Iran?,  https://timesofindia.indiatimes.com/world/us/whats-inside-trumps-15-point-plan-to-end-war-with-iran/articleshow/129802951.cms
  17. Trump threatens to ‘obliterate’ Iran’s power plants if Strait of Hormuz does not open,  https://www.washingtonpost.com/world/2026/03/21/iran-us-war-israel-nuclear-executions/
  18. Trump threats, U.S. troop build-up raise specter of battle for Hormuz,  https://www.washingtonpost.com/world/2026/03/22/marines-hormuz-strait-decisive-battle-iran-trump/
  19. Drone superpower Ukraine is an ideal tech partner for the Gulf states – Atlantic Council,  https://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/drone-superpower-ukraine-is-an-ideal-tech-partner-for-the-gulf-states/
  20. Russian Offensive Campaign Assessment, March 18, 2026 | ISW,  https://understandingwar.org/research/russia-ukraine/russian-offensive-campaign-assessment-march-18-2026/
  21. Ukraine deploys 228 specialists to Middle East, discussing ‘serious agreements’,  https://www.al-monitor.com/originals/2026/03/ukraine-deploys-228-specialists-middle-east-discussing-serious-agreements
  22. F OREIGN POLIC Y UKRAINIAN PRISM:,  https://prismua.org/wp-content/uploads/2024/04/UkrainianPrism_ForeinPolicy_eng.pdf
  23. Trump’s peace plan falls flat as he insists the war is almost over while increasing troop numbers,  https://www.theguardian.com/us-news/2026/mar/25/trump-iran-war-analysis
  24. USA Makes Detailed Preparations for a Potential Invasion of Iran,  https://militarnyi.com/en/news/usa-preparations-potential-invasion-of-iran/
  25. US Sends Another 2,500 Marines to Iran as Ground Option Emerges in War | Military.com,  https://www.military.com/daily-news/headlines/2026/03/20/us-send-another-2500-marines-ground-option-emerges-iran-war.html
  26. At Least 1,000 US Troops from 82nd Airborne Set to Deploy to Mideast, Sources Say,  https://www.military.com/daily-news/2026/03/25/least-1000-us-troops-82nd-airborne-set-deploy-mideast-sources-say.html
  27. ‘Crushing show of force’: US plans ‘final blow’ against Iran amid Trump’s ‘get serious’ ultimatum,  https://timesofindia.indiatimes.com/world/middle-east/crushing-show-of-force-us-plans-final-blow-against-iran-amid-trumps-get-serious-ultimatum/articleshow/129824751.cms
  28. Why seizing Iran’s Kharg Island could be a trap of America’s own making,  https://www.fdd.org/analysis/op_eds/2026/03/26/why-seizing-irans-kharg-island-could-be-a-trap-of-americas-own-making/
  29. Trump hints at wind down of war as US prepares to send more troops to Gulf,  https://www.theguardian.com/world/2026/mar/20/us-considering-occupying-iran-kharg-island-hormuz-strait-trump
  30. Trump says Ukraine war depleted U.S. weapons stockpiles, but as Iran takes that mantle, Kyiv sees opportunities – CBS News,  https://www.cbsnews.com/news/trump-ukraine-iran-war-us-weapons-stockpiles-kyiv-sees-opportunities/
  31. When the Iran operation is finished, Trump should prioritize ending the war in Ukraine,  https://www.atlanticcouncil.org/dispatches/when-the-iran-operation-is-finished-trump-should-prioritize-ending-the-war-in-ukraine/
  32. Ukrainian President Zelenskyy tells Europe to ‘put paid to Iranian threat’ | The National,  https://www.thenationalnews.com/news/europe/2025/01/21/ukraines-zelenskyy-tells-europe-to-put-paid-to-iranian-threat/
  33. Ukraine ready for full membership in Joint Expeditionary Force – Zelensky,  https://www.ukrinform.net/rubric-polytics/4105855-ukraine-ready-for-full-membership-in-joint-expeditionary-force-zelensky.html
  34. Zelensky: Russia tried to blackmail the United States through intelligence transfer to Iran,  https://news.liga.net/en/war/news/zelensky-russia-tried-to-blackmail-the-united-states-through-intelligence-transfer-to-iran