Стратегічні бомбардувальники Ту-160М — це зброя, від якої український народ періодично страждає під час масованих ракетних атак. Ці ракетоносці несуть смерть і руйнування, а їхнє існування становить пряму загрозу не лише для України, а й для країн Європи та всього світу. Російська влада та авіабудівні корпорації активно звітують про успішне відновлення серійного виробництва цих літаків, намагаючись залякати світ. Проте в ході детального розслідування Інститут соціальної динаміки та безпеки KRONOS з’ясував, що реальна ситуація на російських заводах є катастрофічною. Ми знайшли критичні слабкі місця у їхньому виробничому ланцюжку і в цьому матеріалі детально вказуємо на них, щоб показати, як можна паралізувати випуск цих небезпечних машин».
У жовтні 2026 року публічне акціонерне товариство «Об’єднана авіабудівна корпорація» та АТ «Туполєв» оприлюднили звіт про відновлення серійного виробництва стратегічного бомбардувальника Ту-160М. Керуючий директор АТ «Туполєв» Юрій Абросімов (призначений у січні 2026 року з посади заступника з фінансів) заявив про повну перебудову виробничої кооперації, оновлення 80% бортових систем та запуск установок електронно-променевого зварювання і вакуумного відпалу титану на Казанському авіаційному заводі імені С. П. Горбунова (КАЗ, м. Казань, вул. Дементьєва, 1).
Реальна статистика виробництва спростовує заяви про налагоджений конвеєр. Технічне переозборєння КАЗ мало завершитися у 2020 році, але реконструкцію трьох основних цехів закінчили лише в червні 2024 року. За державним контрактом Міністерства оборони РФ від 25 січня 2018 року вартістю 160 мільярдів рублів завод зобов’язався поставити 10 нових ракетоносців Ту-160М2 до 2027 року. Фактично станом на жовтень 2026 року з нуля збудовано лише чотири машини, але замість чотирьох літаків, обіцяних міністром оборони Андрієм Білоусовим на 2025 рік, військам передали лише два борти.
Масштаб зриву програми зафіксовано в Арбітражному суді міста Москви. Протягом 2020–2025 років Міністерство оборони та Мінпромторг РФ подали до АТ «Туполєв» сім позовів на загальну суму понад 19,8 мільярда рублів, що перевищує ціну цілого бомбардувальника. За п’ять років у компанії змінилося чотири директори.
П’ять критичних систем кооперації та технологічна деградація
Виробництво Ту-160М тримається на п’яти вузлах, де російська промисловість не змогла досягти самодостатності.
Перший вузол — шеститонна титанова балка центроплана довжиною 12,4 метра і шириною 2,1 метра зі сплавів ВТ20 та ВТ6С, які постачає монополіст ПАТ «Корпорація ВСМПО-АВІСМА» (м. Верхня Салда). До цієї балки кріпляться поворотні консолі крила змінюваної стріловидності. Титанові деталі зі швами товщиною 80–130 мм зварюються у вакуумних камерах УЭЛС-1/2 і ЭЛУ-24 об’ємом до 340 кубічних метрів гарматами КЛ-118 та проходять відпал при температурі 750–850 градусів Цельсія у 22-метровій печі УВН-45 на КАЗ за участі іжевського АТ «НІТІ «Прогресс». Без імпортних турбомолекулярних і дифузійних насосів, здатних тримати вакуум на рівні одної стотисячної частки міліметра ртутного стовпа, гарячий титан миттєво окиснюється і стає крихким. Суміжні елементи планера постачають ульяновський «Авіастар», воронезьке ВАСО та Новосибірський авіазавод імені В. П. Чкалова.
Другий критичний вузол — маршові тривальні двоконтурні турбореактивні двигуни з форсажною камерою (ТРДДФ) НК-32 серії 02 із тягою 25 000 кгс. Їх виробляє самарське ПАТ «ОДК-Кузнецов» (м. Самара, Заводське шосе, 29; ОКБ Управленський) у кооперації з АТ «Металургійний завод «Электросталь» (жароміцні нікелеві сплави ЭП742, ЭП962, ВЖ175 для дисків і лопаток турбін) та казанським АТ «КМПО» (вузли газогенератора). Третій і четвертий вузли — бортова радіолокаційна станція «Новелла-НВ1.70» виробництва петербурзького АТ «Заслон» (вул. Колі Томчака, 9) та бортовий комплекс оборони і радіоелектронної боротьби «Редут-70М» («Байкал-М»), який інтегрує АТ «КРЭТ» силами московського АТ «ЦНИРТИ им. Берга» та калузького АТ «КНИРТИ». П’ятий вузол охоплює інерціально-астронавігаційну систему БИНС-СП-1 та автопілот АБСУ-200М від московського АТ «МИЭА», індикатори «скляної кабіни» від ульяновського АТ «УКБП», бортову кабельну мережу від АТ «Промтех-Дубна», а також триопорні титанові шасі від нижньогородського НАО «Гидромаш» і вуглецеві гальма від ПАТ АК «Рубин».
Вузькі місця для кінетичного впливу
Весь випуск Ту-160М затиснутий у двох одноканальних вузьких місцях. Разом із залізничною доставкою негабаритних титанових поковок за маршрутом Верхня Салда — Казань (890 км, 14,43 доби з урахуванням черги спецплатформ) та коопераційних вузлів із Самари й Електросталі (9,48 доби) сумарний цикл проходження лише двох головних вузьких місць становить 183,29 доби (6,03 місяця). Саме це математично обмежує стелю виробництва рівнем максимум 1,8–2,1 літака на рік і визначає три пріоритетні цілі для кінетичного удару.
Ціль №1. Корпус електронно-променевого зварювання КАЗ та енергетичний вузол Казані.
Цех зварювання та відпалу титану на КАЗ працює з коефіцієнтом завантаження 83,64%: при середньому циклі обробки 21,50 доби кожен комплект балки чекає у черзі 73,26 доби, а повний час перебування у вузлі сягає 94,76 доби. Пряме кінетичне ураження цього корпусу або синхронне виведення з ладу підстанцій живлення заводу — Головної понижувальної підстанції ГПП-1 110/10 кВ, ПС 110 кВ «Караваево» / контуру Казанської ТЕЦ-2 та магістральної ПС 500/220 кВ «Киндери» — під час 21-добового циклу вакуумного відпалу при 850 °C миттєво зупинить вакуумні насоси. Титанова балка центроплана у печі УВН-45 незворотно окисниться і перетвориться на брухт. Оскільки жоден інший завод у РФ не має вакуумних камер довжиною понад 20 метрів та об’ємом 340 кубічних метрів, стапельне складання Ту-160М2 зупиниться щонайменше на 3–5 років.
Ціль №2. Єдиний моторний випробувальний стенд №1 ПАТ «ОДК-Кузнецов» у селищі Вінтай.
Приймально-здавальні прогони всіх нових і відремонтованих двигунів НК-32-02 проводяться на єдиному сертифікованому закритому стенді №1 комплексу «Вінтай» під Самарою. Через постійні перебирання двигунів стенд завантажений на 87,45%: середній час очікування мотора у черзі становить 53,42 доби, а повний цикл — 64,62 доби (у черзі одночасно стоять понад 4 двигуни). Руйнування газодинамічної шахти, динамометричної платформи або вимірювального комплексу стенду №1 юридично і технічно заблокує передачу жодного двигуна НК-32-02 у Казань та Енгельс-2. Протягом 6–12 місяців нові планери в Казані стануть нерухомими, а боєготовий стройовий флот Ту-160 почне скорочуватися на 25–30% кожні пів року через вичерпання ресурсу гарячої частини та канібалізацію моторів.
Ціль №3. Відкриті стоянки льотно-випробувальної станції (ЛІС) аеродрому «Борисоглєбське».
Усі збудовані та модернизовані борти місяцями перебувають на відкритому пероні відстою та в ангарному комплексі ЛІС аеродрому «Борисоглєбське» (ЗПС 11/29; склад ПММ), де проходить доведення проблемного БРЕО. Удар по відкритому перону та контрольно-перевірочних станціях ЛІС знищує вже готові ракетоносці вартістю по 16 мільярдів рублів кожен на фінальній точці багаторічного виробничого циклу.
Налагоджені схеми постачання та цілі для санкційного впливу
Хоча більшість ключових інтеграторів та посередників першої хвилі вже перебувають під санкціями, постачання продовжується через нові структури та хаби. Ефективний вплив вимагає введення вторинних санкцій проти логістичних операторів і банків-кореспондентів, а також точкового блокування контрагентів другого і третього рівнів.
По-перше, у секторі вакуумної та зварювальної техніки головною мішенню всередині РФ є іжевське АТ «НІТІ «Прогресс», яке модернізує камери УЭЛС на КАЗ, та підмосковний завод «Электросталь». Вони критично залежать від німецьких та британських турбомолекулярних і дифузійних насосів Leybold, Pfeiffer Vacuum та Edwards, які реекспортуються через турецькі компанії. Блокування турецьких транзитерів позбавить КАЗ запчастин для підтримки вакууму в печах УВН-45.
По-друге, у секторі 5-осьових верстатів із ЧПК та твердосплавного різального інструменту (де частка імпорту сягає 95%) постачання для КАЗ, «ОДК-Кузнецов» (керованого до осені 2025 року Олексієм Соболєвим) та «Гидромашу» здійснюють російські інтегратори АТ «ІПК «Финвал», ТОВ «ДМ Технолоджис» (колишній менеджмент DMG Mori в Ульяновську), ТОВ «УК «Абамет», АТ «ІРЛЕН-Інжиніринг» та ТОВ «СтанкоМашСтрой». Вони закуповують важкі портальні та 5-осьові верстати у китайських виробників Dalian Machine Tool Group (DMTG), Genertec Shenyang Machine Tool (SMTCL), Ningbo Haitian Precision Machinery (Hision) і системи ЧПК Wuhan Huazhong Numerical Control (HNC); проводять кліринг тайванських центрів (Hartford, Victor Taichung, Quaser) і вимірювальних машин Hexagon через дубайські прокладки; а європейські фрези для титану (Sandvik Coromant, Iscar, Kennametal) і шпиндельні підшипники (SKF, FAG) завозять через Казахстан, та Киргизстан. Вторинні санкції проти цих структур зупинять механообробку титанових лонжеронів і лопаток турбін за 60–90 діб.
По-третє, у секторі мікроелектроніки для БРЛС «Новелла-НВ1.70» та комплексу РЕБ «Редут-70М» ключовими імпортерами матриць FPGA (Xilinx, Altera), перетворювачів сигналів (Analog Devices, Texas Instruments) та НВЧ-транзисторів (Qorvo, MACOM) для заводів «Заслон», «УКБП», «ЦНИРТИ» і «КНИРТИ» виступають петербурзьке ТОВ «СМТ-АйЛогик» та ТОВ «Тестприбор», що працюють через гонконгські компанії.
По-четверте, постачання бортової кабельної мережі та високочастотних авіаційних роз’ємів (Amphenol, Souriau, Glenair) для модернізації Ту-160М організовано через АТ «Промтех-Дубна» / АТ «ОКБ «Аэрокосмические системы» у партнерстві з індійськими компаніями Si2 Microsystems Pvt Ltd та Futrevo.
Синхронне санкційне блокування цих індійських, гонконгських, турецьких та дубайських контрагентів разом із кінетичним виведенням з ладу цеху зварювання титану в Казані та моторного стенду №1 у Вінтаї гарантовано унеможливить подальше виробництво і відновлення парку Ту-160М.
