Огляд динаміки за останні 6 місяців (квітень — жовтень 2026 року) на базі верифікованого масиву Telegram (24 844 публікації, 774,17 млн переглядів) та предиктивного моделювання KRONOS MOLOT.
Чому фейкова соціологія стала зброєю і як технології KRONOS MOLOT очищують реальність
Останні пів року український інформаційний простір переживає справжню навалу замовних, «паркетних» і відверто фейкових соціологічних опитувань. Ледь не щотижня в анонімних мільйонних пабліках з’являються яскраві графіки без вказання методології, похибки чи реального замовника, головна мета яких — не виміряти настрої суспільства, а сформувати їх. Маніпулятивного шуму сьогодні критично важливо остерігатися: класичні телефонні опитування у воюючій країні дедалі частіше дають збій через феномен «спіралі мовчання», коли люди бояться щиро відповідати незнайомцям у слухавку, а політтехнологи безсоромно домальовують потрібні відсотки.
Розвиток новітніх аналітичних технологій дозволяє не просто підсилити класичну соціологію, а й повністю очистити її, саме тому аналітична система KRONOS MOLOT провела комплексне дослідження електоральних настроїв українців у динаміці за останні шість місяців (з квітня по жовтень 2026 року) та побудувала математичний прогноз першого і другого турів президентських виборів на три місяці вперед — до січня 2027 року. Алгоритми MOLOT поєднали ретроспективу верифікованих соціологічних замірів із глибоким OSINT-скануванням бази даних Telegram, яка охоплює 24 844 публікації у 105 провідних українських каналах із сумарною аудиторією 774,17 мільйона переглядів та майже 20 мільйонами пересилань (репостів). Замість того щоб вірити купленим пресрелізам, система вимірює реальну органічну увагу, рівень токсичності дискусій, швидкість поширення інформації живими людьми та накладає ці дані на демографічну матрицю країни.
Як політтехнологи спотворюють фокус уваги
Розуміти нинішню соціологію неможливо у відриві від головного фактору: в країні триває важка виснажлива війна, і саме на людському болю та втомі зараз намагаються грати політичні ляльководи. Головна технологічна загроза осені 2026 року полягає в тому, що політтехнологи різних таборів свідомо дроблять українське поле на два штучні полюси — умовних прихильників «швидкого миру за будь-яку ціну» та прихильників «війни до переможного кінця», намагаючись виторгувати на цьому емоційному розколі швидкі електоральні преференції. Це надзвичайно небезпечна і добре відома у світовій практиці деструктивна методика, якої суспільству слід категорично уникати. Насправді в Україні немає тих, хто не хоче миру, і немає тих, хто мріє про капітуляцію — проте штучний поділ змушує людей мислити чорно-білими ярликами.
Така маніпуляція повністю викривляє фокус суспільної уваги. Замість того щоб оцінювати компетентність кандидата, його здатність реформувати армію, втримати економіку та забезпечити реальні гарантії безпеки, виборці починають ділити політиків виходячи виключно зі свого миттєвого «поля настроїв». Коли після важкої ночі обстрілів чи тривожних новин людина перебуває у стані виснаження, політтехнологи підсовують їй образ «миротворця». Коли ж суспільство охоплює гнів або піднесення від ударів по тилах ворога, ті самі гравці одягають камуфляж. Однак якщо відфільтрувати цей штучний емоційний хаос ми бачимо дуже чітку, об’єктивну картину, на яку сьогодні варто звернути особливу увагу.
Три лідери президентських перегонів та їхня шестимісячна динаміка
За підсумками піврічного моніторингу система KRONOS MOLOT фіксує фундаментальну трансформацію верхівки президентського рейтингу. Якщо ще навесні поле здавалося зацементованим навколо двох прізвищ, то станом на кінець жовтня сформувалася виразна трійка лідерів президентських перегонів: Валерій Залужний, Володимир Зеленський та Андрій Білецький (який впритул випередив Кирила Буданова у боротьбі за третю сходинку). При цьому близько 14,2% громадян наразі не планують брати участі в голосуванні через міграційні та логістичні фактори, ще 13,8% залишаються у стані невизначеності, а 2,0% готові зіпсувати бюлетень — тобто активне визначене ядро виборців становить рівно 70,0% від загальної вибірки.
Перше місце за інерцією народної довіри продовжує утримувати Валерій Залужний, проте його піврічна динаміка є низхідною. Навесні 2026 року його гіпотетичний рейтинг серед тих, хто визначився, сягав 36–38%, однак за шість місяців перебування на дипломатичній службі у Великій Британії та повної відсутності власної політичної комунікації він скоригувався до 31,1% серед тих, хто піде голосувати і визначився (або 21,8% від усіх 100% виборців). Наша база даних Telegram наочно пояснює причину цього повільного танення: за весь масив моніторингу Залужний згадується лише у 23 публікаціях із сумарним охопленням 587,4 тисячі переглядів, причому у вересні було 18 постів (401,4 тис. переглядів), а в жовтні — лише 5 згадок (186 тис. переглядів). Маючи колосальний базовий рівень довіри у 76,8% і низьку токсичність, ексголовком зберігає першість як символ стійкості першого етапу війни, але вакуум його присутності в поточному порядку денному поступово заповнюють ті, хто сьогодні перебуває безпосередньо на лінії вогню.
Другу позицію утримує чинний президент Володимир Зеленський із показником 26,4% серед тих, хто визначився і проголосує (або 18,5% від усіх 100% громадян). Протягом квітня — серпня 2026 року рейтинг глави держави відчував тиск накопиченої втоми та економічних проблем, балансуючи на межі 23–24% серед визначених (на початку жовтня навіть опитування КМІС фіксувало, що 53% респондентів воліли б бачити президента лише один термін проти 42%, які підтримують його повторне висунення). Проте у вересні — жовтні Банкова увімкнула режим максимальної інформаційної мобілізації: у нашій БД Telegram кількість публікацій про Зеленського злетіла з 637 постів у вересні (26,99 млн переглядів) до 1 336 постів за перші три тижні жовтня (48,02 млн переглядів), а загальне охоплення сягнуло 75,01 мільйона переглядів та 2,15 мільйона репостів при помірній токсичності. Жорстка публічна полеміка з Дональдом Трампом щодо ударів по російських НПЗ, особиста участь у переговорах зі спецпосланцем США Віткоффом у Норвегії 20 жовтня та пряма заява про готовність іти на вибори під час воєнного стану дозволили Зеленському додати +1,2 в.п. за останній місяць і зцементувати навколо себе державно-інституційне ядро.
Третім лідером президентських перегонів — і головним електоральним проривом останніх шести місяців — став бригадний генерал, командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький. Ще пів року тому соціологічні служби за звичкою міряли його у вузькій ніші 4,5–5,0%, проте восени 2026 року система KRONOS MOLOT зафіксувала його стрибок на чисте третє місце з результатом 12,7% серед тих, хто визначився і проголосує (або 8,9% від усіх 100% виборців), що означає приріст на +4,1 в.п. лише за останні 30 днів. Статистика нашої бази даних Telegram розкриває механіку цього злету: сукупний кластер «Білецький + 3 АК / 3 ОШБр» згенерував 213 великих публікацій (98 у вересні та 115 у жовтні) із загальним охопленням 14,19 мільйона переглядів і 411,8 тисячі репостів, з яких 87 публікацій і 9,23 мільйона переглядів — це прямі іменні згадки генерала. Головним драйвером стали чотири сезони блискучої контрнаступальної операції «Вівальді» на Лиманському та Донецькому напрямках: звільнення понад 277 км² української землі, розгром 144-ї дивізії РФ, зрив російського плану обходу Донеччини через Добропілля та Барвінкове і перше у світі десантування наземних роботів у тил ворога. Як наслідок, Білецький має найнижчий індекс токсичності серед усіх публічних фігур країни та найвищу органічну віральність. В очах виборця він перестав бути політиком старого ідеологічного спектра і перетворився на уособлення компетентної технологічної армії, яка береже солдата і дає результат.
Хто грає на полі уваги і вже веде приховану передвиборчу агітацію
Зіставлення динаміки рейтингів зі статистикою дозволяє безпомилково визначити тих гравців, які вже сьогодні ведуть приховану виборчу кампанію, намагаючись осідлати «поле настроїв» українців. Першою в цьому списку йде управлінська вертикаль чинної влади та інтегрований у неї трек Кирила Буданова. Буданов посідає четверту сходинку рейтингу з показником 11,7% серед тих, хто визначився (або 8,2% від усіх 100% виборців) та високим базовим рівнем довіри (71,5%). У БД Telegram він має 87 публікацій і 4,96 мільйона переглядів (2,80 млн у вересні та 2,16 млн у жовтні), але його індекс токсичності вдвічі вищий, ніж у Білецького. Причина в тому, що в жовтні Буданова активно вивели в публічну політико-дипломатичну площину: саме він 20 жовтня коментував хід закритих мирних переговорів в Осло, закликаючи суспільство до «виваженості».
Другий яскравий кейс прихованої підготовки до виборів, який миттєво видала база даних Telegram — це тандем Петра Порошенка та Олексія Гончаренка. На перший погляд рейтинг Порошенка за пів року застиг на рівні ядерного плато у 7,7% серед тих, хто проголосує (або 5,4% від усіх виборців) при рекордному антирейтингу та найвищій токсичності серед топ-політиків (0,235). Проте подивіться на аномалію в БД Telegram: якщо у вересні Порошенко фігурував лише в 1 резонансній публікації (9,2 тис. переглядів), то у жовтні кількість постів стрибнула до 18, а охоплення злетіло у 242 рази — до 2,24 мільйона переглядів! Більше того, жовтневе «виключення» Олексія Гончаренка з фракції «Європейська Солідарність» (за даними інсайдерських каналів, під тверді особисті гарантії Порошенку не входити в жодні інші об’єднання) є класичною політтехнологічною схемою розведення двох колон перед виборами. Поки Порошенко утримує консервативний патріотичний електорат старшого віку, «вільний» Гончаренко без тягаря партійного антирейтингу агресивно працює на популістському полі в Telegram і TikTok, зливаючи гучні інсайди (як-от про обшуки НАБУ в кабінеті голови НБУ вранці 21 жовтня) та намагаючись перехопити протестні голоси.
Третя група прихованих кампаній розгортається у технократичній та муніципальній нішах. Зокрема, Михайло Федоров за жовтень більш ніж удвічі наростив своє охоплення у БД Telegram — з 951 тисячі переглядів у вересні (39 постів) до 2,02 мільйона переглядів у жовтні (48 постів, сумарно 2,97 млн переглядів при низькій токсичності. Відправною точкою стала його резонансна заява в інтерв’ю «Українській правді» про те, що він ще в червні особисто пропонував президенту провести вибори цієї осені, аби перехопити ініціативу в Залужного та Буданова. Це пряма заявка на власну політичну суб’єктність у ніші молодого цифрового менеджера. Паралельно мер столиці Віталій Кличко наростив присутність у БД Telegram зі 180 постів (3,95 млн переглядів) у вересні до 326 постів (11,08 млн переглядів) у жовтні, системно вибудовуючи лінію захисту місцевого самоврядування та готовності інфраструктури до зими. Тим часом старі опозиційні та волонтерські проєкти втрачають темп: Сергій Притула попри зростання згадок у жовтні до 305 тис. переглядів має спадний тренд рейтингу до 3,9% серед визначених (2,7% від усіх), Юлія Тимошенко стагнує на позначці 2,7% серед визначених (1,9% від усіх, 343,6 тис. переглядів у БД), а Дмитро Разумков із вкрай токсичним фоном 0,395 та лише 87,2 тис. переглядів балансує на рівні 1,6% (1,1% від усіх).
На цьому тлі особливо виділяється стратегія Андрія Білецького, яку соціологи називають «агітацією реальним результатом без участі у політичних війнах». Білецький жодного разу не коментував вибори чи партійні інтриги, однак його пресконференція у Харкові 20 жовтня — у день призначення командувачем угруповання військ «Центр» — була побудована за всіма канонами стратегічного лідерства. Його пряма обіцянка суспільству, що протягом найближчих півтора місяця Україна побачить нові фронтові результати, співмірні з операцією «Вівальді», а також призначення вихідців із Третьої штурмової та Третього корпусу на ключові командні посади у ЗСУ працюють сильніше за будь-які білборди, формуючи навколо генерала широку коаліцію довіри військових, волонтерів та цивільних.
Головний висновок осіннього заміру очевидний: українське суспільство виробило стійкий імунітет до фейкової соціології та штучних політтехнологічних розколів, а реальний електоральний капітал у найближчі три місяці перетікатиме виключно до тих, хто підтверджує свої слова вимірюваним результатом на лінії фронту.
Ігор Акімов
Директор Інституту KRONOS (KSDSI)
