Аналіз стану енергетичного сектору України виявляє глибоку структурну трансформацію, яка відбувається під тиском безпрецедентних військових, економічних та технологічних викликів. За фасадом офіційних звітів про відновлення інфраструктури та героїчні зусилля енергетиків приховується складний ландшафт, де перетинаються масштабні корупційні схеми, глибока технологічна залежність від іноземних монополістів та загроза невідворотної екологічної катастрофи. Дослідження, що базується на агрегації митних баз даних, матеріалах кримінальних проваджень антикорупційних органів, звітах національних регуляторів та наукових публікаціях, дозволяє реконструювати тривимірну картину цієї трансформації.

Розділ 1: «Зелений тариф» — Від політичних монополій до кримінальних схем

Законодавче стимулювання розвитку відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) в Україні через механізм так званого «зеленого тарифу» початково декларувалося як ключовий інструмент євроінтеграції, декарбонізації економіки та здобуття енергетичної незалежності. Держава взяла на себе безпрецедентні фінансові зобов’язання викуповувати електроенергію, вироблену з альтернативних джерел, за тарифами, що у понад десять разів перевищували вартість генерації традиційних атомних електростанцій, гарантуючи незмінність цих виплат до 2030 року.1 Проте, аналіз правозастосовчої практики та фінансових потоків свідчить, що цей фінансовий стимул швидко мутував, перетворившись на потужний магніт для системних махінацій як на рівні промислових консорціумів, так і в сегменті приватних домогосподарств.

1.1. Елітарний бум: Законодавчий фундамент надприбутків

Для розуміння поточних корупційних механізмів необхідно звернутися до періоду 2018–2019 років, який став фундаментом для формування архітектури надприбутків у сфері відновлюваної енергетики. Законодавча база була сформована таким чином, що парламент зберіг аномально високий розмір спеціальної плати для об’єктів альтернативної енергетики, які встигли ввести в експлуатацію саме у 2019 році.1 Цей тарифний люфт спровокував безпрецедентний інвестиційний бум серед представників політичної та бізнесової еліти країни. Джерелом цих мільярдних виплат стало державне підприємство «Енергоринок», яке акумулювало кошти кінцевих споживачів електроенергії.1

Аналіз публічних реєстрів та журналістських розслідувань того періоду чітко окреслює коло головних бенефіціарів цієї законодавчої конструкції. Найбільшим гравцем на цьому полі став енергетичний холдинг ДТЕК, що належить Рінату Ахметову. Тільки у 2019 році компанія запустила гігантську Нікопольську сонячну електростанцію потужністю 200 МВт та Приморську вітроелектростанцію, маючи стратегічний план збільшити загальні потужності у п’ять разів — до показника у 1000 МВт.1 Фінансові звіти свідчать, що вже за підсумками 2018 року проєкти цього холдингу згенерували близько 2,9 мільярда гривень прибутку.1

Проте монополія не належала виключно одному олігарху. До процесу активно долучилися структури, безпосередньо пов’язані з політичним керівництвом держави. Інвестиційна група ICU, співвласником якої виступав фінансовий радник п’ятого президента України Макар Пасенюк, розгорнула масштабне будівництво, запустивши СЕС «Подільськенерго» потужністю 64 МВт, а також ініціювавши зведення станції на 35 МВт у Херсонській області та найбільшого на той час об’єкта потужністю 127 МВт на Миколаївщині.1 Синхронно діяли й інші політичні діячі: народний депутат Максим Єфімов через свої вітряні парки («Очаківський», «Причорноморський», «Благодатний») забезпечив дохід у розмірі 840 мільйонів гривень у 2018 році.1 Паралельно, структури, пов’язані з найближчим оточенням тогочасного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова (через дружину Інну Авакову та народного депутата Ігоря Котвіцького), розбудовували СЕС «Підстепне сонце» потужністю 25 МВт у Херсонській області.1 Група ETG, яка, за даними розслідувачів, пов’язана з Миколою Мартиненком, через складну мережу дочірніх компаній акумулювала близько 100 гектарів землі у Жовтих Водах для забудови сонячними панелями.1 Ця система корпоративних зв’язків та дочірніх підприємств стала класичним інструментом для приховування реальних бенефіціарів та максимізації площ під забудову.

1.2. Окупаційна генерація: Схема крадіжки державних коштів

Якщо на контрольованій території України отримання надприбутків балансувало на межі легального законодавчого лобізму, то ситуація на тимчасово окупованих територіях перетворилася на відвертий кримінальний промисел. Найбільш масштабним прикладом експлуатації механізму «зеленого тарифу» стала безпрецедентна схема заволодіння державними коштами, викрита та задокументована Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) та Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП).3 Загальна сума підтверджених слідством збитків у цьому провадженні становить 141,3 мільйона гривень.3

Архітектура цього злочину почала формуватися ще у 2019–2020 роках. Згідно з матеріалами досудового розслідування, ініційованого після викривального матеріалу проєкту Bihus.Info, колишній депутат Донецької обласної ради разом зі своїм рідним братом сконцентрували тіньовий контроль над низкою комерційних енергогенеруючих підприємств.3 Географічним центром схеми став Василівський район Запорізької області, де було побудовано каскад сонячних електростанцій загальною генеруючою потужністю близько 60 МВт.3 Для легалізації майбутніх фінансових потоків між цими підприємствами та державним підприємством «Гарантований покупець» були укладені довгострокові договори про продаж електроенергії виключно за спеціальним «зеленим» тарифом.3

Переломним моментом, який перетворив звичайний бізнес на масштабну аферу, стало повномасштабне вторгнення Російської Федерації та подальша військова окупація частини Запорізької області. Внаслідок бойових дій ці сонячні електростанції зазнали фізичних руйнувань, кваліфікований персонал був змушений евакуюватися, а найголовніше — станції повністю та безповоротно втратили фізичний і технічний зв’язок з Об’єднаною енергетичною системою (ОЕС) України.3 Елементарна фізика процесу передачі електроенергії робила абсолютно неможливим перетікання згенерованих кіловатів до мереж, які контролювалися українським урядом.

Незважаючи на цей об’єктивний факт, підконтрольні угрупованню компанії розгорнули механізм систематичної фальсифікації документації. До державного регулятора продовжували надходити декларації про нібито стабільне виробництво електроенергії.3 Слідчі НАБУ встановили, що у звітну документацію свідомо вносилися завідомо недостовірні дані щодо обсягів генерації та загальної технічної готовності станцій. Більше того, звіти про успішну генерацію подавалися навіть у ті періоди, коли станції перебували у стані повного знеструмлення через пошкодження ліній електропередач.3

На підставі цієї сфабрикованої звітності ДП «Гарантований покупець», діючи формально в межах укладених договорів, здійснювало багатомільйонні виплати.3 Отримані злочинним шляхом кошти надалі виводилися та легалізовувалися через розгалужену мережу пов’язаних українських та іноземних компаній, що дозволило кваліфікувати дії фігурантів не лише за статтею про привласнення майна (ч. 5 ст. 191 КК України), але й за статтею про відмивання коштів (ч. 3 ст. 209 КК України).3 Правоохоронці повідомили про підозру дев’ятьом особам. Серед них ключовим фігурантом, що забезпечував адміністративний та політичний дах схемі, виступав член наглядової ради НАК «Нафтогаз України».3 До групи також входили колишній комерційний директор АТ «Запоріжжяобленерго», довірені особи та керівники фіктивних підприємств.3 Транснаціональний характер легалізації вкрадених коштів змусив детективів НАБУ ініціювати механізми міжнародної правової допомоги, в рамках яких були проведені обшуки за місцями проживання підозрюваних у Німеччині та Австрії.3

1.3. Роздрібні махінації: Архітектура схеми «Гірлянда»

Поки промислові гіганти та особи, наближені до владних кабінетів, максимізували свої прибутки, держава під тиском дефіциту коштів намагалася обмежити фінансове навантаження, створене приватними власниками невеликих домашніх сонячних електростанцій. Законодавство, яке регулювало цей сегмент ринку, встановило жорсткий ліміт максимально допустимої потужності для приватних домогосподарств на рівні 30 кВт.2 Однак комерційний сектор продемонстрував надзвичайну гнучкість, швидко адаптувавшись до нових обмежень і згенерувавши низку мікро-схем, найвідомішою з яких стала технологічно-юридична конструкція під назвою «гірлянда».

Механізм функціонування «гірлянди» є класичним прикладом штучного дроблення бізнесу для обходу регуляторних обмежень та мінімізації податкового навантаження. Замість того, щоб проходити складну, бюрократизовану та дорогу процедуру отримання ліцензії на будівництво однієї великої промислової електростанції, тіньові інвестори скуповують або орендують великі масиви земельних ділянок.1 Надалі ця велика територія штучно дробиться на десятки, а іноді й сотні дрібних кадастрових одиниць. На кожній такій мікро-ділянці юридично реєструється фіктивне «приватне домогосподарство», яке звертається до місцевого оператора систем розподілу (обленерго) за отриманням окремого підключення до електромереж із максимально дозволеною для населення потужністю у 30 кВт.4

Технічно всі ці панелі та інвертори розташовані на одному полі і працюють як єдиний, синхронізований промисловий об’єкт. Проте юридично вони оформлені як розрізнені приватні особи. Ця маніпуляція дозволяє інвесторам досягати одразу кількох цілей: вони уникають необхідності отримувати ліцензію на виробництво електроенергії, не сплачують податки на прибуток підприємств і, що найголовніше, отримують право продавати електроенергію державі за найвищим роздрібним тарифом, який розроблявся виключно як соціальний стимул для звичайних громадян.4

Масштаб цієї проблеми змусив оператора системи передачі вжити радикальних заходів. Починаючи з червня 2023 року, НЕК «Укренерго» суттєво модернізувала свої протоколи аналітики та отримала додаткові програмні інструменти моніторингу даних, які надходять від постачальників універсальних послуг (ПУП).4 Цей інструментарій дозволив в автоматичному режимі звіряти заявлені обсяги виробленої та переданої в мережу енергії з реальною фізичною потужністю встановленого у домогосподарстві обладнання. Згідно з діючими нормативними актами (зокрема, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №641), «Укренерго» зобов’язане затверджувати акти купівлі-продажу єдиним пулом за весь місячний обсяг електроенергії від усіх домогосподарств у межах конкретної області.4 Алгоритм діє безжально: якщо в загальному масиві розрахунків виявляється порушення, невідповідність документації або перевищення ліміту у 30 кВт хоча б по одній мікро-станції, компанія не має юридичного права підписувати весь акт по регіону. Наслідком цієї боротьби з «гірляндами» стало масове блокування виплат, через що сукупний борг держави перед постачальниками за 2022–2023 роки стрімко зріс до 2,7 мільярда гривень, з яких близько 2 мільярдів гривень виявилися замороженими саме через виявлені махінації.4

1.4. Енергетичний арбітраж: Феномен «нічної генерації»

Окрім прямого перевищення встановлених потужностей, вдосконалений моніторинг виявив ще більш зухвалі технологічні маніпуляції, які відверто суперечать законам фізики. У документації зафіксовано численні випадки так званої «нічної генерації». Смарт-лічильники певних фіктивних домогосподарств регулярно фіксували та передавали дані про видачу сонячної електроенергії в загальну мережу в період з 23:00 до 04:00.4

Цей феномен має суто кримінальну природу енергетичного арбітражу. Схема працює наступним чином: власники обладнання встановлюють приховані системи накопичення енергії або двонаправлені інвертори зі зміненим програмним забезпеченням. Вночі, коли діє мінімальний нічний тариф на споживання електроенергії з мережі, вони активно споживають струм, накопичуючи його в батареях. Вдень, або навіть безпосередньо вночі через зламані лічильники, ця ж сама (раніше куплена за безцінь) електроенергія віддається назад у мережу, але вже під виглядом дорогої, «чистої» енергії сонця, за яку держава зобов’язана платити високий «зелений» тариф. Крім того, аналітика виявила значну кількість станцій із абсолютно «нульовим споживанням» електроенергії з мережі протягом тривалих періодів (місяців або років).4 Це є беззаперечним доказом того, що за вказаною адресою немає жодного реального житлового будинку чи домогосподарства, а об’єкт функціонує виключно як промисловий комерційний майданчик для паразитування на державному бюджеті.

Розділ 2: Стратегія виживання — Децентралізація та архітектура систем накопичення енергії (BESS)

Усвідомлюючи тотальну вразливість класичної централізованої системи генерації — як перед прицільними російськими ракетними ударами, так і перед внутрішніми корупційними ризиками та махінаціями великих гравців — український уряд розпочав форсований і безальтернативний перехід до децентралізованої енергетичної моделі. Сучасна парадигма енергетичної стійкості базується не просто на хаотичному розбудові нових відновлюваних джерел енергії, а на масовому впровадженні промислових систем накопичення енергії (Battery Energy Storage Systems — BESS).

2.1. Доктрина розосередженої генерації та балансування

Аналіз стратегічних документів, зокрема Національного плану з енергетики та клімату на період 2025–2030 років (NECP), демонструє, що енергосистема України увійшла у фазу найбільш масштабної трансформації за останні п’ятдесят років. За оцінками експертів та керівництва НЕК «Укренерго», для компенсації зруйнованих потужностей (понад 8,5 ГВт втрачено лише з жовтня 2025 року) та забезпечення балансу національної мережі державі необхідно терміново ввести в експлуатацію близько 9,5 ГВт нових, високоманеврових балансуючих потужностей.5 Фінансова оцінка реалізації цієї амбітної програми перевищує 8 мільярдів євро прямих інвестицій.5

Специфіка функціонування українського енергетичного сектору сьогодні полягає в тому, що децентралізація перетворилася з екологічного тренду на фундаментальне питання національного виживання. На відміну від гігантських теплових або гідроелектростанцій, які є легкими мішенями для балістичного озброєння, малі, розосереджені по всій території країни об’єкти ВДЕ, які технологічно інтегровані з акумуляторними системами зберігання, практично неможливо знищити навіть масованими точковими ударами.7 BESS виконують роль стратегічного «клею» для енергосистеми. Вони здатні згладжувати пікові навантаження, накопичувати надлишкову енергію вітру та сонця, а головне — забезпечувати мілісекундний час відгуку, що є критично важливою умовою для стабілізації частоти в мережі (надання послуг Frequency Containment Reserves — FCR, та автоматичного резерву відновлення частоти — aFRR) та синхронізації з європейською мережею ENTSO-E.8

2.2. Формування нового ринку: Аукціони «Укренерго» та мільярдні зобов’язання

Для стимулювання приватних інвестицій у цей абсолютно новий для України ринок, НЕК «Укренерго» розробила та впровадила інноваційний фінансово-правовий механізм. Протягом 2024–2025 років національний оператор організував та успішно провів чотири безпрецедентні спеціалізовані аукціони на закупівлю довгострокових допоміжних послуг.9 Архітектура цих аукціонів була побудована таким чином (два відбулися у серпні 2024 року, один у грудні 2024-го та один у травні 2025-го), що компанії-переможці отримували від держави жорстко гарантовані, зафіксовані в євро, п’ятирічні контракти.7 Цей крок став революційним для українського ринку, оскільки наявність державного контракту на 5 років забезпечила інвесторам довгоочікувану можливість залучати доступне проєктне фінансування від міжнародних інституцій (таких як ЄБРР, ЄІБ та структур ЄС) під прийнятні відсотки.7

Результати цієї політики виявилися надзвичайно успішними. За підсумками чотирьох аукціонів понад 70 компаній різного профілю взяли на себе беззаперечні юридичні зобов’язання до кінця листопада 2026 року побудувати та ввести в експлуатацію до 810 МВт абсолютно нових генеруючих та балансуючих потужностей.9

Динаміка реалізації цих зобов’язань свідчить про високу зацікавленість бізнесу. Станом на 31 грудня 2025 року регулятор вже офіційно зафіксував та сертифікував введення в експлуатацію 423 МВт нових потужностей.9 З цього обсягу 117 МВт надають послуги із забезпечення резерву підтримки частоти (РПЧ), а 333 МВт — автоматичного резерву відновлення частоти (аРВЧ).9 Технологічний аналіз введених об’єктів демонструє тотальне домінування саме акумуляторних технологій.

Як свідчать наведені дані, левову частку нових балансуючих потужностей становлять саме установки зберігання енергії (УЗЕ/BESS) — 398 МВт, тоді як газопоршневі установки змогли забезпечити лише 25 МВт.9

2.3. Регіональна інтеграція та корпоративні лідери

Хоча детальна топографічна карта розташування всіх нових об’єктів залишається засекреченою з міркувань національної безпеки та захисту від ворожих ударів, загальна стратегія розвитку чітко вказує на глибоку регіональну кастомізацію. Згідно із заявами керівництва «Укренерго», кожна область повинна сформувати власний, унікальний енергетичний мікс, який враховує географічні особливості та пропускну здатність місцевих мереж.5 Особлива увага приділяється найбільш постраждалим регіонам. Зокрема, для Харкова та Одеси, які системно страждають від найжорсткіших блекаутів та ракетних обстрілів, розробляються індивідуальні проєкти з акцентом на формування локальних мікрогрід-систем та децентралізовану генерацію, інтегровану в мережі напругою 110 кВ.5

Лідером та головним драйвером розбудови ринку BESS очікувано стала Група ДТЕК. У партнерстві зі світовим технологічним лідером компанією Fluence, холдинг інвестував безпрецедентні для воєнного часу 140 мільйонів євро (фактична вартість реалізованого проєкту склала 125 млн євро) у будівництво потужного комплексу.8 Цей комплекс має сумарну потужність 200 МВт та гігантську ємність у 400 МВт·год.8 Для мінімізації військових ризиків інфраструктура була географічно розділена: установки фізично розміщені на шести стратегічних локаціях у різних областях України.8 Потенціалу цього комплексу достатньо, щоб у разі блекауту забезпечувати безперебійним живленням близько 600 000 домогосподарств (що еквівалентно половині житлового фонду Києва) протягом двох годин.8 Цей проєкт, реалізація якого тривала менше року з випередженням графіку, став першим великим інфраструктурним об’єктом у рамках Угоди про економічне партнерство між США та Україною.8

Проте монополії на цьому ринку немає. До процесу активно долучився великий роздрібний бізнес та інші корпорації. Наприклад, паливний гігант — мережа АЗК «ОККО» — успішно ввів в експлуатацію власну установку зберігання енергії потужністю 20 МВт, значно випередивши дедлайни, встановлені «Укренерго».9 Також серед активних переможців аукціонів та забудовників фігурують українська технологічна компанія KNESS, норвезька Scatec, оператори вітропарків (зокрема, «Тилігульська ВЕС-2») та державне підприємство ПрАТ «Укргідроенерго».9

Розділ 3: Технологічна експансія — Аналіз домінування китайських технологій на українському ринку

Знищення вітчизняної маневрової генерації та трансформаторних вузлів змусило український народ та бізнес інвестувати мільярди доларів із власних заощаджень у забезпечення індивідуальної енергонезалежності на мікрорівні. Цей процес миттєво спровокував вибухове зростання імпорту складного енергетичного обладнання, ринок якого в Україні виявився майже тотально монополізованим та контрольованим виробниками з Китайської Народної Республіки. Ця залежність формує нові, приховані вектори геополітичної та технологічної вразливості держави.

3.1. Макроекономіка імпорту: Мільярдна залежність від КНР

Аналіз агрегованих баз даних Державної митної служби України за період 2023–2025 років дозволяє прослідкувати безпрецедентну динаміку насичення внутрішнього ринку іноземним обладнанням. Якщо у 2023 році обсяги імпорту були відносно помірними, то протягом 2024 року фіксувалося початкове стрімке зростання, коли вартість ввезеного обладнання більш ніж подвоїлася, сягнувши позначки у 950,6 мільйона доларів США.17 Наступний, 2025 рік, продемонстрував експоненційне прискорення цього процесу. Загальний річний обсяг імпорту електричних акумуляторів та сепараторів до них збільшився ще на 55%, досягнувши феноменальної, рекордної для галузі позначки у 1,476 мільярда доларів США.17 Піковим місяцем став грудень 2025 року, коли імпорт зріс на 74% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, склавши 243,5 млн доларів.17

У цій багатомільярдній торговельній екосистемі Китай виступає абсолютним і беззаперечним гегемоном.

Показник2024 рік2025 рік
Загальний обсяг імпорту акумуляторів$950,6 млн$1,476 млрд
Зростання до попереднього року>100%+55%
Частка імпорту з Китаю84,3%76,0%
Вартість імпорту з Китаю$801,3 млн (розрах.)$1,120 млрд
Основні конкуренти (частка)Чехія (2,6%), Болгарія (2,5%)В’єтнам (6,6%), Тайвань (3,7%)

Дані таблиці 17 яскраво ілюструють, що незважаючи на певну диверсифікацію логістичних ланцюжків та появу нових азійських гравців на кшталт В’єтнаму та Тайваню у 2025 році, частка Китаю залишається критично домінуючою.

Каталізатором та головним драйвером цього імпортного буму стали безпрецедентні регуляторні кроки українського уряду. Наприкінці липня 2024 року, на тлі загрози зимових блекаутів, Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про тимчасове, до 1 січня 2029 року, повне звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість (ПДВ) операцій з імпорту електрогенераторного обладнання, інверторів та акумуляторних батарей.7 З одного боку, це рішення мало критично важливе значення для фізичного виживання сотень тисяч домогосподарств і збереження працездатності малого та середнього бізнесу в умовах постійних відключень. З іншого боку, з макроекономічної точки зору, воно призвело до гігантського, неконтрольованого відтоку валютної ліквідності з країни та фактичного закріплення стовідсоткової технологічної залежності енергетичного мікрорівня від одного геополітичного гравця.

Паралельно з імпортом, Україна намагалася розвивати і експорт акумуляторної продукції (переважно до Польщі, Німеччини та Франції), проте його обсяги залишаються мізерними на тлі імпорту: $41,6 млн у 2024 році та $52,7 млн у 2025 році.17

3.2. Інверторні системи: Технологічне протистояння Deye та Huawei

Серцем і мозком будь-якої сучасної домашньої або комерційної системи накопичення сонячної енергії є інвертор. Цей складний електронний пристрій не лише перетворює постійний струм від сонячних панелей або акумуляторних батарей у змінний струм для живлення домашньої мережі, але й керує потоками енергії, визначаючи пріоритети заряджання та живлення. Аналіз ринку інверторів в Україні демонструє, що він, подібно до ринку батарей, повністю контролюється азійськими виробниками. Станом на 2025 рік, за агрегованими даними інтеграторів та відгуками спеціалістів, найпопулярнішими та технологічно досконалими визнано бренди Deye та Huawei.19

Дослідження технічних рішень та споживчих переваг показує стійкий зсув попиту в бік багатофункціональних гібридних моделей. Відсутність конкурентоспроможних європейських чи американських аналогів у цьому ціновому діапазоні робить китайські бренди безальтернативним вибором для масового вітчизняного споживача.

Стратегія та технологічні переваги Deye: Бренд Deye завоював український ринок завдяки безпрецедентній універсальності своїх архітектурних рішень. Флагманська трифазна модель Deye SUN-12K-SG04LP3-EU (потужністю 12 кВт та заявленим ККД 97,6%) стала фактично неофіційним галузевим стандартом для великих приватних домогосподарств та малого бізнесу.19 Інженери та інсталятори виділяють дві її критичні переваги. Перша — це наявність вбудованої апаратної функції інтелектуального балансування фаз. В умовах хронічно нестабільних українських електромереж, де перекоси напруги є щоденною реальністю, ця функція дозволяє інвертору автоматично, в режимі реального часу, рівномірно розподіляти потужність між фазами будинку, запобігаючи аварійним вимкненням. Друга стратегічна перевага — повна апаратна підтримка низьковольтних (48В) акумуляторних батарей.19 На відміну від високовольтних систем, низьковольтні збірки є значно дешевшими на ринку, що суттєво знижує загальний бюджет побудови системи для кінцевого споживача.

Для менших об’єктів з однофазними мережами стандартом де-факто стала модель Deye SUN-6K-SG03LP1 (потужністю 6 кВт та ККД 97,5%). Її інженерна особливість полягає в наявності двох незалежних MPPT-трекерів (Maximum Power Point Tracking).19 Ця технологія дозволяє підключати до одного інвертора два окремі масиви сонячних панелей (наприклад, розміщених на різних схилах даху з різним кутом освітлення), оптимізуючи загальну генерацію енергії навіть при динамічному, частковому затіненні панелей протягом дня.19

Стратегія та технологічні переваги Huawei: Компанія Huawei, маючи величезний досвід у телекомунікаційному секторі, позиціонує свої інвертори у вищому, преміальному сегменті ринку, роблячи ставку на екстремальну ефективність та закриту екосистему. Їхня флагманська трифазна гібридна модель Huawei SUN2000-10KTL-M1 (потужністю 10 кВт) демонструє найвищий на ринку показник коефіцієнта корисної дії — 98,6%.19 Головною технологічною доктриною Huawei є глибока, безшовна програмна та апаратна інтеграція інвертора з власними, фірмовими високовольтними акумуляторними системами лінійки Huawei LUNA2000.19 Такий підхід (подібний до екосистеми Apple у світі смартфонів) мінімізує конфлікти обладнання та гарантує максимальну надійність, проте позбавляє споживача гнучкості у виборі дешевших акумуляторів від сторонніх виробників.

3.3. Експлуатаційні вразливості систем: Ілюзія тотальної безпеки та температурні пастки

Фундаментом, на якому тримається енергетична стійкість українських квартир та будинків, стали літій-залізо-фосфатні акумулятори (LiFePO4). Протягом короткого часу вони практично повністю витіснили з ринку застарілі свинцево-кислотні та гелеві батареї, а також класичні літій-іонні збірки типу NMC (нікель-марганець-кобальт). Причиною такого беззаперечного успіху стала унікальна хімія LiFePO4: ці елементи володіють значно нижчим ризиком термічного розгону та самозаймання у разі пошкодження, витримують колосальну кількість циклів глибокого заряду-розряду (від 3000 до 6000 циклів без суттєвої деградації) і при цьому забезпечують прийнятну енергоємність.21

Однак, ілюзія абсолютної безпеки та невибагливості призвела до масового нехтування правилами експлуатації. Встановлення цих потужних хімічних джерел струму некваліфікованими користувачами в тісних квартирах, на засклених балконах та в неопалюваних гаражах створює системні ризики національного масштабу. Профільні експерти галузі та технічні фахівці офіційних дистриб’юторів (наприклад, ТОВ «Пульсар Лімітед», що представляє бренд LiTime) наголошують на наявності жорстких, безкомпромісних параметрів безпечної експлуатації.21

Критична чутливість до параметрів напруги: Процес заряджання акумуляторів LiFePO4 вимагає хірургічної точності. Для стандартних систем напругою 12В зарядний струм має подаватися в суворому діапазоні від 14,2 до 14,6 В.21 Ще більш небезпечним є процес розряджання. Хімія цих батарей надзвичайно чутлива до перерозряду: падіння напруги на клемах нижче критичної позначки у 8,8 В запускає незворотні хімічні процеси деградації кристалічної решітки катода, після чого відновити ємність батареї стає фізично неможливо.21

Система BMS як єдиний рубіж оборони: Враховуючи високу чутливість елементів, ключовим, життєво необхідним компонентом будь-якої збірки є вбудована електронна плата керування — Battery Management System (BMS). Саме мікропроцесор BMS бере на себе функції контролера безпеки, автоматично та миттєво відключаючи живлення у разі виникнення короткого замикання, небезпечного перевантаження по струму, спроби перезаряду понад 14,6 В або падіння напруги до критичних меж.21 Головна проблема сучасного українського ринку полягає в тому, що у дешевих китайських збірках формату «no-name» масово використовуються браковані, низькоякісні або неправильно відкалібровані плати BMS. Відмова цього копійчаного електронного компонента під час перевантаження миттєво перетворює батарею на потужне джерело пожежної небезпеки просто у вітальні споживача.

Температурні пастки зимового періоду: Найбільш недооціненою загрозою, яка масово проявляється під час зимових відключень електроенергії в Україні, є жорсткі температурні обмеження. Згідно з технологічними картами, батареї LiFePO4 категорично заборонено заряджати при температурі навколишнього середовища нижче 0°C (найкраща температура для зарядки становить 0–45°C, а для тривалого зберігання — 10–35°C при рівні заряду близько 50%).21

Механіка цієї вразливості полягає в наступному: спроба пропустити зарядний струм через замерзлу комірку (що часто трапляється, коли люди встановлюють батареї на холодних балконах чи в гаражах, або приносять їх з морозу і відразу вмикають у розетку) призводить до явища так званого «осадження літію» (lithium plating). Замість того, щоб інтеркалюватися (вбудовуватися) у структуру анода, іони літію осідають на його поверхні у вигляді металевих наростів — дендритів. Ці мікроскопічні голки здатні проколоти внутрішній сепаратор комірки, що неминуче призведе до внутрішнього короткого замикання, стрімкого нагрівання і, в кращому випадку, повної втрати працездатності пристрою, а в гіршому — до пожежі, яку вкрай складно загасити стандартними засобами вогнегасіння.21

Розділ 4: Відкладена катастрофа — Екологічна криза та економіка утилізації літій-іонних батарей

Мільйони акумуляторних батарей, імпортованих в Україну в режимі панічного порятунку від блекаутів, мають жорстко обмежений ресурс експлуатації, який у реаліях інтенсивних глибоких розрядів коливається в межах від 5 до 10 років. Математика є невблаганною: після вичерпання цього ресурсу держава синхронно зіткнеться з екологічною проблемою безпрецедентних, катастрофічних масштабів, до вирішення якої ні законодавча база, ні інфраструктура країни сьогодні абсолютно не готові. Те, що сьогодні є рятівним колом, завтра перетвориться на мільйони тонн високотоксичного сміття.

4.1. Сміттєвий колапс та параліч інфраструктури переробки

Сучасний стан поводження з хімічними джерелами струму в Україні можна охарактеризувати як глибоко кризовий. За даними екологічних експертів, наразі понад 90% усіх відпрацьованих елементів живлення просто викидаються у звичайні контейнери і зрештою потрапляють на стихійні або муніципальні сміттєзвалища.22 Хімічний коктейль, що міститься всередині їхніх корпусів (включаючи важкі метали такі як кадмій, сурма, луги, високотоксичні електроліти та активний літій), після неминучої корозії металевої оболонки під впливом дощів безперешкодно вивільняється у відкрите довкілля. Наслідки є руйнівними: дослідження доводять, що лише одна викинута батарейка здатна глибоко та на десятиліття отруїти від 16 до 20 квадратних метрів землі та ґрунтових вод.22

Система цивілізованої, промислової переробки (рециклінгу) в країні де-факто відсутня. Ще у 2011 році на базі львівського державного заводу «Аргентум» була здійснена оптимістична спроба запустити першу в країні промислову лінію з переробки елементів живлення. Проте ця ініціатива зіткнулася з жорсткою реальністю: через брак сучасних, енергоефективних технологій та мізерні, нестабільні обсяги централізованого збору сировини від населення, завод працював у збиток, і у 2018 році цю лінію було остаточно закрито та демонтовано.22 Станом на 2025–2026 роки в Україні немає жодного діючого підприємства, яке б здійснювало повний цикл промислового рециклінгу літій-іонних батарей з видобутком чистої сировини.

Головна та фундаментальна причина цього інфраструктурного паралічу — катастрофічна економічна збитковість процесу переробки в існуючих законодавчих реаліях. В Україні вартість захоронення сміття на звичайному полігоні є абсурдно та штучно заниженою — вона складає близько 5–6 євро за тонну (плюс екологічний податок у розмірі лише 5 гривень за тонну).22 На противагу цьому, реальні витрати сертифікованого оператора на безпечне сортування, нейтралізацію, пакування та експорт токсичних відходів для переробки на європейські заводи сягають близько 200 євро за кожну тонну.22 Бізнес не здатен функціонувати з таким диспаритетом витрат. Експерти в один голос наголошують, що без негайного впровадження на найвищому законодавчому рівні європейського принципу розширеної відповідальності виробника (РВВ) — який би зобов’язав імпортерів закладати фіксовану вартість майбутньої утилізації безпосередньо у роздрібну ціну товару при його першому продажу — створення життєздатної вітчизняної галузі переробки залишатиметься нездійсненною мрією.22

4.2. Логістика експорту: Громадські ініціативи як тимчасовий бар’єр

За відсутності державної системи та вітчизняних заводів, весь тягар управління токсичними відходами ліг виключно на плечі громадського сектора, волонтерів та невеликого відсотка соціально відповідального корпоративного бізнесу. Найбільш масштабною та ефективною структурою у цій сфері став громадський рух «Батарейки, здавайтеся!». Завдяки добровільним фінансовим внескам громадян та системній підтримці понад 240 компаній-партнерів (серед яких великі торговельні мережі типу Novus, Сільпо, Епіцентр, банківський сектор, IT-компанії та ОСББ), активістам вдалося розгорнути національну мережу, що налічує 1602 сертифіковані пункти збору по всій території вільної України.22

Проте діяльність цієї організації зводиться виключно до безпечного збору відходів, їхньої класифікації, накопичення на спеціалізованих захищених складах в Україні та подальшого складного експорту до країн Європейського Союзу. Логістика транскордонного переміщення небезпечних відходів є надзвичайно бюрократизованою та дорогою: щоб відправка була хоча б мінімально економічно виправданою, організаторам необхідно місяцями накопичувати на складі щонайменше 20 тонн брухту, що відповідає об’єму однієї повної вантажної фури.22 Вантажі, зібрані українцями, долають тисячі кілометрів і прямують на переробку до заводів у Польщі (зокрема підприємство Recupyl), Франції (EraSteel) та Румунії.22 Ілюстрацією масштабів проблеми є той факт, що лише одна велика мережа супермаркетів АТБ від початку 2025 року була змушена зібрати та власним коштом відправити на утилізацію до ЄС понад 62 тонни використаних батарейок.23 Ця волонтерсько-експортна модель є єдиним діючим тимчасовим бар’єром між токсичним брухтом і ґрунтовими водами України, але вона фізично не здатна впоратися з мільйонами кілограмів акумуляторів від ДБЖ та інверторів, які вийдуть з ладу в найближчі роки.

4.3. Науково-промисловий потенціал України: Відновлення кольорових металів

Парадоксом української ситуації є те, що, незважаючи на повну відсутність діючих заводів, вітчизняна академічна наука не стоїть на місці і активно розробляє сучасні, готові до промислового масштабування технології рециклінгу. Світова економіка розглядає відпрацьовані акумулятори не як сміття, а як надзвичайно багате, штучне родовище критично важливої сировини. Відомо, що в класичних літій-іонних батареях матеріал позитивного електрода є найціннішим компонентом, який становить близько 40% загальної вартості всього пристрою.24 Брухт акумуляторів містить стратегічні кольорові та рідкісноземельні метали: літій, кобальт (найдорожчий компонент), нікель, марганець, мідь та високоякісний алюміній.22

Дослідницькі групи, зокрема науковці провідного Національного університету «Львівська політехніка», розробили, запатентували та детально науково обґрунтували комплексну, багатоступеневу технологію утилізації літієвих джерел струму. Ця інноваційна технологія базується на складному поєднанні механічних, пірометалургійних (термічних) та гідрометалургійних (хімічних) процесів.24 Процес, який розрахований на впровадження у промислових масштабах, складається з наступних чітко регламентованих етапів:

  1. Термічна деактивація та випарювання: Брухт акумуляторів нагрівається у спеціальних камерах до температури 250°C. Цей етап критично необхідний для контрольованого випаровування та безпечної конденсації леткого, високотоксичного та вогненебезпечного органічного електроліту (переважно на основі етилметилкарбонату та етиленкарбонату).24
  2. Механічна сепарація та подрібнення: Знешкоджений матеріал проходить через потужні млини та дезінтегратори. Після подрібнення маса пропускається через каскад магнітних та повітряних сепараторів. Це дозволяє механічно відокремити залізні компоненти корпусу, мідні контакти, шматки алюмінієвої фольги та полімерні залишки пластику.22
  3. Агломерація та високотемпературний випал: Найдрібніші частинки, що залишилися після сепарації і містять найцінніші метали (кобальт, літій) разом із залишками графіту, змішуються зі спеціальним зв’язуючим агентом (наприклад, звичайною мелясою). Ця суміш формується у щільні пелети (гранули), які потім випалюються в обертовій печі при температурі близько 800°C для максимального вигорання залишків вуглецю.24
  4. Пірометалургійна плавка: Найенергозатратніший етап. Очищені гранули плавляться у високотемпературних печах при надвисоких температурах у діапазоні від 1500 до 1800°C. Завдяки різниці в температурах плавлення та щільності, на цьому етапі з розплаву успішно виділяється надзвичайно цінний важкий кобальтовий сплав, готовий до продажу на металургійних біржах.24
  5. Гідрометалургійне вилучення літію: Оскільки літій є надзвичайно легким і летким металом, під час плавки (на етапі 4) значна його частина (до 20%) просто випаровується і вилітає в трубу разом з димовими газами (у шлаку залишається лише близько 1,4% літію). Тому промислові труби повинні оснащуватися спеціальними потужними фільтрами, які вловлюють літій-вмісний пил. Цей пил, разом із залишками концентрату, розчиняють у потужній сульфатній кислоті. Після завершення реакції розчинення, до отриманої рідини додають розчин звичайної соди (карбонату натрію), внаслідок чого на дно резервуарів у вигляді білого осаду випадає чистий кінцевий продукт — карбонат літію, який знову можна використовувати для виробництва нових акумуляторів.24

Згідно з фінансовими моделями, побудованими на базі цих наукових досліджень, точка беззбитковості (економічна рентабельність) для запуску такого високотехнологічного заводу в Україні розпочинатиметься лише за умови гарантованих і стабільних обсягів переробки не менше ніж 1000 тонн акумуляторного брухту на рік.24 При цьому фінансова успішність усього підприємства перебуватиме у прямій та жорсткій залежності від поточних світових котирувань на кобальт та літій на Лондонській біржі металів.

4.4. Глобальні інновації: Гідрометалургія та гліцинові революції

Поки Україна вимушено перебуває на початковій стадії лабораторних розробок, накопичення сміття та волонтерського експорту відходів, світова індустрія переробки рухається вперед величезними кроками, зосередившись на здешевленні процесів та радикальному підвищенні їхньої екологічності. Класичні термічні (пірометалургійні) методи, подібні до тих, що розробляються в Україні, хоча й є надзвичайно ефективними, мають два суттєві недоліки: вони вимагають колосальних витрат електроенергії (для нагріву до 1800°C) та неминуче призводять до повного згоряння і втрати графіту, супроводжуючись значними обсягами шкідливих викидів вуглекислого газу в атмосферу.

Тому глобальною альтернативою стають так звані чисті гідрометалургійні процеси. Яскравим прикладом є інноваційна технологія, запатентована фінським енергетичним гігантом компанією Fortum. Їхній метод оптимізований для великих промислових акумуляторів від електромобілів та накопичувачів енергії. Процес починається з безпечного подрібнення розряджених комірок у спеціальних машинах до стану порошку, який інженери називають «чорною масою». Цей порошок піддається хімічній (гідрометалургійній) обробці, яка дозволяє без застосування екстремальних температур вилучати до 95% активних металів (кобальт, марганець, нікель, літій), і що найголовніше — зберігати неушкодженим графіт для його подальшого повторного використання у виробничих циклах.25 Завдяки відмові від випалювання, цей метод радикально скорочує викиди CO2.

Ще більш революційний та перспективний підхід у сфері переробки літій-іонних батарей нещодавно презентували науковці з Китаю. Замість використання агресивних та небезпечних сульфатних або соляних кислот, які утворюють величезні обсяги вторинних високотоксичних відходів (що самі по собі потребують складної утилізації), китайські хіміки розробили абсолютно екологічно чистий метод. Ключовим компонентом їхньої технології стала проста амінокислота — гліцин.26 Ця органічна речовина має унікальну здатність ефективно зв’язувати іони цільових металів безпосередньо у нейтральному, а не кислотному середовищі. За даними розробників, під час взаємодії «чорної маси» батареї з розчином гліцину, солями заліза та оксалатом натрію, матеріал швидко розпадається, запобігаючи утворенню шкідливих побічних сполук. Результати досліджень вражають: нова технологія дозволяє вилучити фантастичні 99,99% літію, а також переважну більшість нікелю, кобальту і марганцю всього за 15 хвилин реакції.26

Впровадження подібних «зелених», низькотемпературних та безкислотних технологій в Україні могло б докорінно змінити правила гри. Це б дозволило кардинально знизити стартові капітальні витрати на будівництво та запуск вітчизняних переробних потужностей, оскільки інвесторам більше не довелося б витрачати мільйони на побудову надпотужних високотемпературних печей (як у процесах «Львівської політехніки») та надскладних систем фільтрації кислотних випарів і димових газів.

Стратегічні висновки для національної безпеки

Аналіз усіх трьох досліджених напрямків дозволяє стверджувати, що енергетичний сектор України проходить через найдраматичнішу фазу свого розвитку за всі роки незалежності. Цей перехід стимулюється екзистенційними викликами безперервної війни, проте його остаточна архітектура формується під значним впливом внутрішніх регуляторних прогалин, лобістських впливів та диктату глобальних технологічних ринків.

По-перше, історія зловживань механізмом «зеленого тарифу» — від прямого кримінального розкрадання державних коштів на мільйони гривень через фіктивні станції в зоні окупації до масових системних маніпуляцій з лімітами потужностей і зламаними лічильниками у приватному секторі (штучна «нічна генерація») — безапеляційно доводить необхідність повного та остаточного демонтажу системи штучних дотацій і переходу до виключно ринкових механізмів ціноутворення. Зміна фокусу національного регулятора НЕК «Укренерго» на стимулювання розвитку децентралізованих систем накопичення енергії (BESS) та запуск прозорих довгострокових аукціонів на закупівлю допоміжних послуг є стратегічно правильним, хоч і запізнілим кроком. Децентралізовані акумуляторні та балансуючі потужності, розбудова яких вже офіційно законтрактована на рівні 810 мегаватів провідними національними та міжнародними корпораціями, стануть тим фундаментом, який забезпечить фізичну життєздатність української енергосистеми під час майбутніх криз.

По-друге, масовий, нестримний імпорт китайського обладнання (на суму майже 1,5 мільярда доларів США лише у 2025 році), який завдяки нульовим податкам врятував країну від сценарію тотального блекауту, водночас створив абсолютну, монопольну технологічну залежність України від Китайської Народної Республіки у всьому побутовому та мікрокомерційному сегменті генерації. Тотальне засилля літій-залізо-фосфатних акумуляторів та складних інверторів азійських брендів (Deye, Huawei) вимагає від держави не лише пасивного моніторингу торговельного балансу. Нагальною потребою є розробка та впровадження жорстких національних технічних стандартів безпеки експлуатації такого обладнання, створення системи сертифікації плат управління BMS та обов’язкового навчання споживачів. Ризики виникнення масових масштабних пожеж у багатоквартирних будинках через елементарне недотримання температурних режимів заряджання на морозі є абсолютно системними і загрожують життю тисяч громадян.

По-третє, екологічний аспект масової мікро-акумуляторизації країни продовжує залишатися злочинно проігнорованим на вищому державному рівні. Без негайного прийняття європейського закону про розширену відповідальність виробника (РВВ), який єдиний здатен економічно збалансувати високу вартість переробки токсичного брухту та зробити невигідним його дешеве захоронення на сміттєвих полігонах, Україна зіткнеться з екологічним колапсом незворотного характеру вже наприкінці поточного десятиліття. Значний науковий потенціал вітчизняних університетів у сфері гідро- та пірометалургійного вилучення стратегічних кольорових металів з літієвих батарей об’єктивно існує і задокументований. Проте, без створення жорстких економічних стимулів з боку держави та залучення мільйонних інвестицій у будівництво високотехнологічних заводів (зокрема, із використанням інноваційних безкислотних гліцинових технологій), цей потенціал залишиться виключно у вигляді креслень на папері. А країна, тим часом, продовжуватиме накопичувати мільйони тонн високотоксичних відходів у своєму чорноземі та ґрунтових водах, перекладаючи ціну своєї сьогоднішньої енергетичної стійкості на плечі наступних поколінь.

Інститут соціальної динаміки та безпеки KRONOS

У розслідуванні активно використовувалися інструменти OSINT та штучний інтелект, зокрема моделі Gemini та Grok. Методи OSINT дозволили збирати та аналізувати відкриті дані з різних джерел, включаючи соціальні мережі, публічні бази даних та веб-ресурси. Gemini забезпечував глибокий аналіз текстових даних, виявлення закономірностей та прогнозування, тоді як Grok, створений xAI, використовувався для обробки складних запитів та генерування точних висновків на основі великих обсягів інформації. Поєднання цих технологій дозволило значно пришвидшити процес розслідування, підвищити точність отриманих результатів та виявити зв’язки, які могли б залишитися непоміченими традиційними методами.

Джерела
  1. Політики і близькі до них бізнесмени масово запускають сонячні і …,  https://bihus.info/koroli-soncya-i-vitru-khto-zarobit-na-zelenomu-tarifi/
  2. Поправка щодо до закону 8449 про зелені аукціони – “Зелений тариф”,  https://petition.kmu.gov.ua/petitions/2234
  3. НАБУ і САП викрили схему розкрадання коштів за «зеленим …,  https://nabu.gov.ua/news/nabu-i-sap-vykryly-skhemu-rozkradannia-koshtiv-za-zelenym-taryfom-na-tymchasovo-okupovaniyi-terytori/
  4. Чому власники домашніх СЕС не отримують компенсацію …,  https://thepage.ua/ua/economy/chomu-vlasniki-domashnih-ses-ne-otrimuyut-kompensaciyu-zelenogo-tarifu
  5. €8bn for Recovery: Ukrenergo Estimates Need for 9.5 GW of New …,  https://inventure.com.ua/en/news/world/euro8bn-for-recovery:-ukrenergo-estimates-need-for-9.5-gw-of-new-capacity
  6. National Energy and Climate Plan of Ukraine 2025-2030,  https://www.energy-community.org/dam/jcr:9d144283-08ed-410b-a670-7fd15c7782f2/1_NECP_EnMachineTranslation.pdf
  7. Ukraine’s strategic need for energy storage – Energy-Storage.News,  https://www.energy-storage.news/ukraines-strategic-need-for-energy-storage/
  8. ДТЕК запускає найбільший в Україні комплекс установок …,  https://dtek.com/dtek-fluence-project/
  9. За підсумками перших двох спецаукціонів 423 МВт нових …,  https://interfax.com.ua/news/economic/1132818.html
  10. Ukraine’s KNESS gets loan from state-owned bank for battery storage project,  https://www.energy-storage.news/ukraines-kness-gets-loan-from-state-owned-bank-for-battery-storage-project/
  11. Ukraine: Energy Storage and Ancillary Services Market Development Support,  https://energystoragecoalition.eu/wp-content/uploads/2024/12/Ukrenergo.pdf
  12. Guidebook for Energy Storage in Ukraine: market development and …,  https://cms.law/en/ukr/legal-updates/guidebook-for-energy-storage-in-ukraine-market-development-and-regulatory-framework
  13. Інноваційні мережеві технології для України Наступна зима і подальші перспективи: чотири виклики – Green Deal Ukraine,  https://greendealukraina.org/uk/assets/images/reports/gdu-technologies-for-ua-grid-ukr.pdf
  14. ДТЕК інвестує €140 млн в системи зберігання енергії для …,  https://dtek.com/media-center/news/dtek-to-invest-140-million-in-energy-storage-systems-to-strengthen-ukraines-energy-secur/
  15. ДТЕК інвестує 140 мільйонів євро в проєкти зберігання енергії для захисту енергосистеми України – LogicPower,  https://logicpower.ua/ua/blog/DTEK-investuye-140-milyoniv-yevro-v-proyekty-zberihannya-enerhiyi-dlya-zakhystu-enerhosystemy-Ukrayiny
  16. OKKO has put into operation a 20 MW energy storage – EXPRO Consulting,  https://expro.com.ua/en/tidings/okko-has-put-into-operation-a-20-mw-energy-storage-
  17. Імпорт акумуляторів в Україну в 2025 році зріс на 55% до $1,48 …,  https://open4business.com.ua/import-akumulyatoriv-v-ukrayinu-v-2025-roczi-zris-na-55-do-148-mlrd-76-postavok-z-kytayu/
  18. Імпорт акумуляторів в Україну за дев’ять місяців зріс на 63 …,  https://expertsclub.eu/import-akumulyatoriv-v-ukrayinu-za-devyat-misyacziv-zris-na-63-do-9097-mln/
  19. ТОП-5 найкращих інверторів для приватних домогосподарств у …,  https://solarled.com.ua/top-5-invertory-dlya-domashnih-ses-2025
  20. ТОП 10 Найкращі інвертори при відключенні світла у 2025 році – Теплорадість,  https://teploradost.com.ua/ua/article/top-10-najkrashi-invertory-pry-vidkljuchenni-svitla
  21. Що потрібно знати під час використання акумуляторів LiFePO4 …,  https://litime.com.ua/shho-potribno-znaty-pid-chas-vykorystannya-akumulyatoriv-lifepo4/
  22. «Одним альтруїзмом тут не обійтися». Ми розбиралися, що …,  https://dev.ua/news/batareiky-1732282472
  23. Від початку 2025 року АТБ відправила на утилізацію в ЄС понад 62 тонни використаних батарейок – ТСН,  https://tsn.ua/groshi/vid-pochatku-2025-roku-atb-vidpravyla-na-utylizatsiiu-v-yes-ponad-62-tonny-vykorystanykh-batareyok-2842484.html
  24. Утилізація відпрацьованих літієвих хімічних джерел струму,  https://ena.lpnu.ua/bitstreams/48fff31e-3432-4f95-b421-72a70c544c09/download
  25. Вирішено проблему утилізації літій-іонних акумуляторів …,  https://www.ukr.net/news/details/auto/82715033.html
  26. Ніяких токсичних кислот. Китайські вчені розробили простий і екологічний спосіб вилучення літію з акумуляторів – NV Техно,  https://techno.nv.ua/ukr/popscience/kitayski-vcheni-rozrobili-ekologichniy-metod-viluchennya-litiyu-z-batarey-50497211.html