▫️Корупція в Україні залишається однією з найгостріших проблем, що пронизує всі сфери суспільного життя — від низового рівня до найвищих кабінетів влади. Вона не лише підриває довіру громадян до державних інститутів, але й поглиблює соціальну нерівність, особливо в умовах війни. За даними соціологічних опитувань, корупція сприймається українцями як одна з двох головних загроз поряд із російською агресією.
▫️За даними Індексу сприйняття корупції (CPI) від Transparency International, Україна демонструє як прогрес, так і відступи у боротьбі з корупцією. У 2020 році країна посідала 117-е місце зі 180 країн із 33 балами. До 2023 року показник покращився до 36 балів і 104-го місця, що стало одним із найкращих результатів за історію спостережень. Це було пов’язано з ухваленням Антикорупційної стратегії на 2021–2025 роки та відновленням електронного декларування. Проте у 2024 році, за даними, опублікованими в січні 2025 року, Україна втратила один бал, опустившись до 105-го місця з 35 балами. Це свідчить про певний застій у боротьбі з корупцією, попри активні законодавчі ініціативи.
▫️Згідно з дослідженням НАЗК «Корупція в Україні 2024: розуміння, сприйняття, поширеність», проведеним Info Sapiens у вересні–листопаді 2024 року, 79,4% громадян і 76% представників бізнесу вважають корупцію другою за значущістю проблемою після війни. При цьому 94% українців у 2023 році вважали корупцію широко поширеною, а у 2024 році 18,7% громадян і 23,2% бізнесменів особисто стикалися з корупційними проявами. Ці дані вказують на зниження реального досвіду корупції порівняно з 2020 роком, коли 24% громадян повідомляли про подібні випадки. Проте суспільна недовіра до держави залишається високою: лише 13% українців у 2023 році вважали, що звичайні громадяни повинні боротися з корупцією, тоді як 44% покладали відповідальність на президента.
▫️Опитування Укрінформу в липні 2023 року показало, що 78% громадян вважають президента відповідальним за боротьбу з корупцією, а 47% назвали її головною перешкодою для розвитку бізнесу. Водночас 25% українців у 2024 році заявили, що не можуть дозволити собі купувати якісну їжу, а майже половина — необхідний одяг. Це контрастує з розкішним життям еліт: Київ переповнений преміальними автомобілями, а дорогі ресторани не відчувають браку клієнтів. Така соціальна прірва лише посилює суспільний запит на справедливість.
▫️Спеціальні служби, зокрема Служба безпеки України (СБУ), Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), активізували роботу з викриття корупціонерів серед високопосадовців. У 2023 році гучні звільнення та підозри торкнулися низки чиновників. Наприклад, заступник глави Офісу президента Кирило Тимошенко подав у відставку на тлі корупційних скандалів. У січні 2023 року СБУ та НАБУ викрили схеми на митниці, в податковій та в Міністерстві оборони.
▫️Особливу увагу привертають справи, пов’язані з розкраданням коштів на постачання для ЗСУ. У 2023 році розслідування виявило закупівлі продуктів для армії за завищеними цінами, що призвело до звільнення кількох посадовців Міноборони. У липні 2025 року СБУ спільно з Офісом Генпрокурора викрила схему, за якою ексчиновник Міноборони привласнив близько 90 млн грн на закупівлях для ЗСУ. Ці випадки підкреслюють системність проблеми: корупція в оборонному секторі не лише послаблює армію, але й підриває довіру до влади в умовах війни.
▫️У 2025 році до відповідальності притягнули кількох відомих фігур. Зокрема, голову Антимонопольного комітету України Павла Кириленка звинуватили в незаконному збагаченні на 56 млн грн, а його дружину — у причетності до корупційних схем. Віцепрем’єр-міністерку Ольгу Стефанішину підозрюють у незаконному збагаченні на 2,5 млн грн, а віцепрем’єра Олексія Чернишова — у корупційних діях. Крім того, НАЗК ініціювало розслідування щодо чинного міністра аграрної політики за підозрою в незаконному збагаченні, а також стягнення 19,7 млн грн із депутата Київської міськради.
▫️За даними Опендатабот, за перші п’ять місяців 2025 року суди винесли 2032 рішення у справах про корупцію, що на 37% більше, ніж у 2024 році. Проте лише 44 особи отримали реальні строки ув’язнення (від 1 до 10 років), тоді як 97% обвинувачених відбулися штрафами. Точна кількість корупціонерів, які втекли з України в 2025 році, не розкривається, але відомі випадки, коли високопосадовці залишали країну до офіційного пред’явлення звинувачень. Наприклад, у 2023 році низка чиновників покинули Україну після гучних скандалів, що ускладнило їх притягнення до відповідальності.
▫️Проблема корупції в Україні має глибоке ментальне коріння. Якщо справи корупціонерів не доводяться до суду та реальних покарань, це свідчить або про некомпетентність силових структур, або про корупцію всередині них. Відсутність реальних вироків із конфіскацією майна лише зміцнює безкарність. Наприклад, довічне внесення до Реєстру корупціонерів, яке застосовується навіть за незначні порушення, не є достатнім стримуючим фактором, а рішення ЄСПЛ у справі «Ситник проти України» визнало це порушенням прав людини.
▫️Суспільство вимагає справедливості. За опитуваннями, 81% українців вважають, що корумпованих чиновників слід відсторонювати від посад, а 61% — що обидві сторони корупційної угоди мають нести відповідальність. Проте лише 39% готові повідомляти про корупцію, а 40% — брати участь у протестах. Це свідчить про брак довіри до системи правосуддя, яка часто дозволяє корупціонерам уникати покарання.
▫️Щоб вилікувати суспільство від корупції, потрібні не лише затримання, а й невідворотність покарання. Реальні тюремні строки та конфіскація майна мають стати нормою для топ-корупціонерів. Без цього контраст між бідністю 25% населення, яке не може дозволити собі нормальну їжу, та розкішним життям еліт лише поглиблюватиметься. Війна та корупція, за даними опитувань, ідуть пліч-о-пліч у сприйнятті українців, і без рішучих дій держава ризикує втратити підтримку громадян.
▫️Корупція в Україні — це не лише економічна, а й моральна проблема. Вона підриває довіру до держави, послаблює обороноздатність і поглиблює соціальну несправедливість. Прогрес у боротьбі з корупцією є, але він недостатній. Затримання високопосадовців, як-от Кириленка, Стефанішиної чи Чернишова, демонструють активність спецслужб, але 97% штрафів замість реальних строків свідчать про слабкість системи.
Потрібно діяти більш рішуче.
