Значні запаси критично важливих корисних копалин України, включно з рідкісноземельними елементами (РЗМ), є наріжним каменем нашого майбутнього економічного відновлення та національної безпеки. РЗМ України — це не просто внутрішнє питання, а поле битви в глобальній геополітичній боротьбі за ресурсну безпеку, що зміцнює її стратегічну відповідність західним інтересам безпеки. 

Широкий спектр РЗМ є незамінним для сучасного військового обладнання та передових технологій.

Якщо ресурси України потрапляють до Росії, вони безпосередньо сприяють здатності Росії виробляти та підтримувати передові військові системи. Це стосується конкретного технологічного забезпечення, такого як високоточне кероване озброєння, передові радари та потенційно навіть ядерна зброя.

Infographics

З моменту здобуття незалежності Україна, володіючи значними природними багатствами, стала ареною для масштабного розграбування надр, переважно через олігархічні структури, тісно пов’язані з політичною елітою.

Історія надр України

У 1990-х та на початку 2000-х років, за Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми, формувалися та зміцнювалися фінансово-промислові групи, які отримували контроль над ключовими підприємствами гірничо-металургійного комплексу, енергетики та видобутку вугілля. Багато ліцензій на видобуток корисних копалин, включно зі стратегічно важливими, видавалися афілійованим компаніям без належної конкуренції чи прозорості, що закріплювало контроль олігархів над цілими галузями.

Схеми, що використовувалися для захоплення контролю над надрами, включали: використання офшорних компаній для приховування реальних бенефіціарів та відмивання коштів; проведення непрозорих тендерів та приватизаційних конкурсів, часто із заздалегідь визначеним переможцем; створення штучних боргів державних підприємств з подальшою їх приватизацією за безцінь; лобіювання законодавства та нормативних актів у своїх інтересах, забезпечуючи монопольне становище та знижуючи конкуренцію.

Початок війни з РФ у 2014 році та втрата контролю над частиною Донбасу, багатого вугіллям та іншими корисними копалинами, змінили динаміку. Частина олігархічних активів опинилася на тимчасово окупованих територіях, а сама проблема контролю над надрами набула додаткового виміру — національну безпеку. 

Ситуація до лютого 2022 року: незважаючи на заявлені реформи за президента Петра Порошенка та спроби деолігархізації, проблема впливу на видобуток надр залишалася гострою. Продовжували існувати “сплячі” ліцензії, видані афілійованим компаніям, які не вели реального видобутку, а утримували активи у спекулятивних цілях. Прозорість у секторі залишалася низькою, а ефективність заходів з боротьби з корупцією та впливом часто піддавалася сумніву. 

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022 року кардинально змінило ситуацію, зробивши питання контролю над надрами критично важливим для виживання держави. Окупація значних територій, багатих РЗМ, перетворила це на частину економічної війни, що прямо впливає на ресурсну базу для ВПК РФ. Росія окупувала території із загальною вартістю РЗМ $12,4 трильйона (приблизно). 

Захоплення РЗМ стало економічною метою вторгнення, спрямованою на підрив майбутнього України та зміцнення позицій РФ. Ресурси, включно з тими, що використовуються у ВПК, потенційно можуть бути використані Москвою для поповнення своїх запасів або для торгівлі. Незаконні потоки критично важливих корисних копалин та компонентів подвійного призначення, що походять з України або проходять через її територію, безпосередньо підтримують та зміцнюють ВПК Росії, дозволяючи їй виробляти передові озброєння. 

Реній (для сопел ракетних двигунів), арсенід/нітрид галію (для систем наведення), рідкісноземельні магніти (для високоточних компонентів у ракетах та інших системах), карбід вольфраму та бору (для бронебійних снарядів та броні), а також літій, торій та сурма — все це може підживлювати російську військову машину. 

Під керівництвом президента Зеленського, в умовах повномасштабної війни, пріоритетом стало не лише запобігання прямому захопленню надр, але й боротьба з “тіньовою економікою” у мінеральному секторі, яка слугувала джерелом незаконної сировини для ВПК РФ. Захист інформації про надра (геологічні дані, інтелектуальна власність) став критично важливим завданням.

Фокус змістився з застосування санкцій до російських організацій на упереджувальне виявлення та демонтаж мереж посередників у третіх країнах та всередині України, які полегшують незаконний потік критично важливих мінералів та товарів подвійного призначення до Росії. 

Загроза іноземного шпигунства

Кібершпигунство є переважаючою загрозою: 96% атак на гірничодобувні компанії мотивовані збором розвідувальної інформації. Цілями таких атак є конфіденційні дані геологічних досліджень, документи корпоративної стратегії, інформація про ціни та запатентовані технології видобутку та переробки. 

Зосередженість кібершпигунства на цих даних підкреслює, що інформація про критично важливі корисні копалини є такою ж цінною ціллю, як і самі фізичні мінерали. Доступ до інформації може підірвати конкурентні переваги, вплинути на переговори про злиття та поглинання та знизити витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) для противників. Таким чином, захист цифрових та інтелектуальних активів, пов’язаних з мінеральними багатствами України, є критично важливим пріоритетом.

Сектор критично важливих корисних копалин України стикається з багатовекторною, адаптивною загрозою, яка використовує як фізичні ланцюжки поставок, так і цифрові вразливості. Захист мінеральних активів України не може покладатися на ізольовані заходи; він вимагає інтегрованого контррозвідувального підходу, що охоплює фінансову розвідку, митний контроль та кібербезпеку для ефективного виявлення та нейтралізації цих різноманітних та розвиваючих загроз. 

Задокументовані випадки корупції на високому рівні та олігархічного впливу вказують на системне захоплення мінерального сектора, де політично пов’язані особи надають пріоритет особистому збагаченню над національною вигодою. Бездіючі ліцензії на видобуток корисних копалин та накопичення активів політично пов’язаними особами обмежують реалізацію високопотенційних проектів.

Використання непрозорих корпоративних структур є прямими механізмами, за допомогою яких олігархічний вплив зберігає контроль над цінними мінеральними активами. Контроль може перешкоджати законному розвитку та, що вкрай важливо, створювати паралельну, незаконну систему видобутку та торгівлі, яка обходить державний нагляд та регулювання. Системна корупція не тільки виснажує національне багатство, але й активно підриває здатність України контролювати свої стратегічні ресурси, полегшуючи зовнішнім противникам використання цих слабкостей через проксі та незаконні мережі. Вона створює “тіньову економіку” в мінеральному секторі.

Приклад справи KRONOS dynamics (TITAN): ТОВ «ВКФ Велта», BlackRock і Traxys

ТОВ ВКФ «Велта», що видобуває ільменіт у Новомиргороді (Кіровоградська область), забезпечує 2% світового та 35% українського ринку цієї сировини, ключової для виробництва титану. Компанія експортує ільменіт до США, Китаю та Чехії, плануючи реалізувати три інвестиційні проекти на $586 млн.

Проте зв’язки «Велти» з BlackRock, Traxys, російською ВЕБ.РФ, а також із впливовими американськими діячами — Робертом Джеймсом Вулсі, Гленом Майлзом і Веслі Кларком — викликають серйозні підозри.

Чи могла сировина «Велти» потрапляти до російського військово-промислового комплексу (ВПК), який використовує титан для ракет і літаків? Хто саме стоїть за інвестиціями BlackRock і Traxys у «Велту», і чи можуть ці інвестори мати приховані зв’язки з російським ринком, які сприяють непрямому фінансуванню російського ВПК?

BlackRock, найбільша у світі компанія з управління активами з портфелем у $10 трлн станом на 2022 рік, до лютого 2022 року активно інвестувала в російські компанії, зокрема в «Норільський нікель», пов’язаний із підсанкційними олігархами Володимиром Потаніним і Олегом Дерипаскою.

Ці інвестиції принесли $1,3 млрд дивідендів із 2014 по 2022 рік. «Норільський нікель» постачає сировину для ВСМПО-Авісма, ключового виробника компонентів для російського ВПК.

Попри заяви BlackRock про припинення операцій у РФ після вторгнення та списання $17 млрд збитків, її попередні зв’язки з російським ринком викликають питання про можливу опосередковану підтримку російської агресії. BlackRock є акціонером (близько 10%) компанії Chemours, яка закуповує ільменіт «Велти» для виробництва діоксиду титану. У 2023 році BlackRock працювала над Фондом відновлення України, але в 2025 році призупинила його через перемогу Дональда Трампа, чия адміністрація стримано ставиться до підтримки України. Це змушує сумніватися в щирості заяв BlackRock про підтримку України.

У травні 2024 року «Велта» залучила $2 млн передекспортного фінансування від Traxys, глобального трейдера сировини, що працює в 40 країнах і спеціалізується на металах і мінералах, зокрема ільменіті. Traxys співпрацює з великими гірничодобувними компаніями, але непрозорість її операцій, особливо в контексті торгівлі з країнами, які можуть реекспортувати сировину до РФ, викликає занепокоєння.

Хто саме з представників Traxys ухвалював рішення про фінансування «Велти», і чи перевірялися їхні потенційні зв’язки з російськими структурами?

«Велта» постачає ільменіт до Чехії через Precheza a.s., що належить конгломерату AGROFERT Андрея Бабіша. У 2023 році «Велта» виготовила 135 тис. тонн концентрату, у 2024 — 97 тис. тонн, хоча потужності дозволяють 240 тис. тонн. Precheza a.s. до 2022 року експортувала діоксид титану до Росії (1,5 тис. тонн на €3–4,5 млн), а винятки з санкцій у 2023 році могли сприяти реекспорту.

Ці операції потребують перевірки чеськими регуляторами, оскільки зв’язки AGROFERT із російським ринком і антиукраїнська риторика Бабіша, чия партія ANO у 2024 році приєдналася до проросійської фракції «Патріоти» в Європарламенті, посилюють підозри. Скандал 2018 року, пов’язаний із перебуванням сина Бабіша в окупованому Криму, лише додає підстав для сумнівів.

Експорт ільменіту до Китаю (30–50 тис. тонн у 2023–2024 роках) через непрозорий ринок міг сприяти реекспорту до РФ. До 2014 року «Велта» постачала 50–70 тис. тонн ільменіту до Росії щорічно. Після заборони прямого експорту сировина могла надходити до РФ через посередників. У 2011 році «Велта» отримала кредит на $93 млн від Промінвестбанку, контрольованого ВЕБ.РФ (Внешэкономбанк), яку очолювали Володимир Дмитрієв і з 2018 року Ігор Шувалов. Цей зв’язок із російською державною структурою, яка фінансує ВПК РФ, викликає серйозні підозри.

Роберт Джеймс Вулсі, ексдиректор ЦРУ (1993–1995), приєднався до ради директорів Velta Holding US Inc. у 2019 році. Його зв’язки з колами, близькими до Трампа, та доступ до чутливої інформації змушують сумніватися в прозорості його ролі. Глен Майлз, голова First Wall Street Capital, також у раді директорів «Велти» з 2019 року, має досвід транзакцій на $30 млрд у гірничодобувній галузі, але його контакти в регіонах із російським впливом потребують перевірки. Веслі Кларк, генерал у відставці та ексголовнокомандувач сил НАТО, приєднався до консультативної ради «Велти» у 2024 році. Попри його підтримку України, його консультаційна діяльність у Центральній Азії викликає запитання.

Україні слід перевірити експорт до Китаю, звернутися до чеських регуляторів щодо Precheza a.s. і посилити контроль за стратегічними матеріалами, щоб ільменіт не повертався ракетами. «Велта» має стати прозорішою, розкрити деталі інвестиційних угод і ланцюжків постачання, щоб розвіяти суспільні сумніви.

Титан, отриманий з ільменіту, є стратегічно важливим матеріалом для російського військово-промислового комплексу. ВСМПО-Авісма, один із найбільших світових виробників титанової продукції, використовує ільменіт для виробництва компонентів для авіації, ракетобудування та військової техніки, включно з ракетами. До 2022 року Росія активно імпортувала ільменіт України, для забезпечення цих потреб.

Контроль Росії над ключовими родовищами корисних копали

Російський обхід санкцій значною мірою спирається на складну глобальну мережу посередників з третіх країн, які використовують різноманітні товари та методи маскування для придбання критично важливих компонентів.

Докази чітко показують, що обхід санкцій Росією не є ізольованим, а спирається на складну глобальну мережу, що включає безліч третіх країн (Китай, Туреччина, Білорусь, Центральна Азія), різні типи товарів (критично важливі корисні копалини, верстати з ЧПУ, компоненти для палива) та різні методи маскування (реекспорт, перенаправлення, підставні компанії, неправильне маркування). 

Китай забезпечує основу військового виробництва Росії, поставляючи критично важливі корисні копалини (галій, германій, сурма), верстати з ЧПУ та компоненти для палива через “непрозорі мережі реекспорту”. Високоточні верстати з ЧПУ з Тайваню, незамінні для виробництва російської артилерії та ракет, перенаправляються через Китай або Туреччину, незважаючи на експортний контроль. 

Потреба Росії в “поповненні” технологій та товарів передбачає, що вона потребує не тільки нових можливостей, але й підтримки та заміни існуючих військових активів та компонентів. Це передбачає постійну, великомасштабну потребу в широкому спектрі матеріалів та деталей. Порушення цих ланцюжків поставок “поповнення” є критично важливою стратегічною метою, оскільки це безпосередньо впливає на оперативну витривалість Росії та її здатність вести тривалу війну.

Загальна характеристика “ринку” на прикладі розслідувань із відкритих джерел: ТОВ «Технохімреагент» (Запоріжжя), ТОВ «МК «Антарес», «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ЗТМК)

ТОВ «Технохімреагент» (Запоріжжя): ця компанія була зазначена як виробник антикорозійного металевого інгібітору (що містить титан), поставленого на суму 29 000 доларів США російській компанії ТОВ «Нео Кабель» у Ростові-на-Дону. Прямим постачальником була киргизька компанія «ОсОО Тумар КомТрейд». Однак ТОВ «Технохімреагент» прямо заперечило експорт своєї продукції кудись у 2024 році і заявило, що заявлена вага (48 тонн) та ціна за кілограм не відповідали їхнім операціям у період з 2022 по 2024 рік. Це може свідчити про можливе спотворення даних у митних документах або про складний ланцюжок постачання, де продукт був придбаний раніше та реекспортований. Розбіжність між митними даними та запереченням компанії вказує на складні методи приховування походження та потоку товарів з РФ, можливо, з використанням підробленої документації, невірного декларування або перенаправлення запасів, зроблених до війни. 

ТОВ «МК «Антарес»: Ця українська компанія була ідентифікована як виробник титанових злитків на суму 94 272 долари США, поставлених російській компанії ТОВ «Двина Сплавресурс». У операції брала участь естонська логістична компанія Alus Grupp Ou, що діяла від імені Farotex DWC-LLC, компанії, зареєстрованої в Дубаї, ОАЕ, яка має офіс у Києві та вказує МК «Антарес» як партнера. Участь зареєстрованої в Дубаї компанії з київським офісом, що полегшує торгівлю через естонського посередника, демонструє використання міжнародних фінансових та логістичних центрів для створення шарів маскування. Дубай та Естонія відомі як транзитні пункти для товарів і капіталу, а київський офіс вказує на тривалу операційну присутність в Україні.

«Запорізький титано-магнієвий комбінат» (ЗТМК): Це державне підприємство, єдиний виробник губчастого титану в Україні та Європі, є значущим гравцем. Хоча його було повернено в державну власність у 2022 році після рішення суду проти компанії Дмитра Фірташа, воно продовжувало продавати продукцію зі своїх складів у 2022 році, включаючи губчастий титан, злитки, тетрахлорид і шлак, на загальну суму близько 2 000 тонн на 276,6 мільйона гривень. Санкції були введені проти Дмитра Фірташа Радою національної безпеки і оборони (РНБО) 18 червня 2021 року, конкретно через його участь у поставках сировини в Росію та зв’язок з російським військово-промисловим комплексом. Це підкреслює історичну та системну проблему управління стратегічними ресурсами. 

Випадок ЗТМК виявляє критичну вразливість в управлінні стратегічними ресурсами України, де приватні інтереси (такі як інтереси Фірташа) ймовірно експлуатували державні активи для незаконної торгівлі з Росією, навіть до повномасштабного вторгнення. Санкції проти Фірташа прямо пов’язують великого українського виробника титану з російськими військовими поставками.

За період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року на українському ринку експорту ільменіту активно працювали лише 4 постачальники, попри те, що в базі даних Volza загалом налічується 123 постачальники. TRAXYS EUROPE S A визначено як провідного постачальника ільменіту в Україні, що становить 82% від загального обсягу експорту з 9 відвантаженнями. 

ChMP NPF PRODEKOLOGY також зробила значний внесок, і разом TRAXYS та ChMP забезпечили 100% загального експорту ільменіту України серед активних постачальників у зазначений період.  

Серед відомих українських постачальників, згаданих у базах даних, є ТОВ “ДЕМУРИНСЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ”, ТОВ “ДЕМУРИНСЬКИЙ ГЗК”, ДП “ОБ’ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ” (ОГХК), ТОВ “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “ГАРМОНІЯ”, ТОВ “ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА “ВЕЛТА” та ПАТ “ОГХК”.

Географічне поширення посередників по всій Європі (Угорщина, Польща, Чорногорія, Чехія), часто з російськими співзасновниками або зв’язками, демонструє розширений та багатоюрисдикційний характер мереж. Ця складність покликана максимально ускладнити відстеження кінцевого пункту призначення стратегічних матеріалів.

Чеська влада активно розслідує діяльність місцевих компаній, перевірених у постачанні обладнання для виробництва зброї до Росії, після заяви президента України Зеленського про причетність восьми чеських фірм. Розслідування The Insider показало, що не менше 12 чеських виробників постачали металообробне обладнання (класифіковане як технологія подвійного призначення) до Росії з 2023 року, часто через непрямі маршрути таких країн, як Естонія, Сербія, Туреччина та Латвія.

Угорщина: визнана «центром обходу санкцій» та «слабкою ланкою» Європи. Її економічна взаємодія з країнами Центральної Азії (Казахстан, Узбекистан) спрощує передачу продуктів подвійного призначення і чутливої електроніки для РФ. Продовження присутності OTP Bank в Узбекистані забезпечує зручний фінансовий канал для російського капіталу. Угорська нафтогазова компанія MOL значно виграла від звільнення Угорщини від ембарго ЄС на російську трубопровідну нафту, реекспортуючи перероблене пальне як «європейське». Угорщина також систематично погрожувала ветувати пакети санкцій ЄС. 

Використання угорського посередника із засновниками з окупованого Криму та встановленими до війни зв’язками з російськими фірмами вказує на існування адаптивної мережі, призначеної для використання статусу члена ЄС для транзиту при збереженні зв’язків з агресором. Суперечлива інформація з їхнього публічного веб-сайту та торгових даних переконливо вказує на приховування або багатогранну операцію з маскування справжнього характеру їхнього бізнесу.

Кримські засновники припускають російські зв’язки, а угорське місцезнаходження забезпечує транзит через ЄС. Sic Luceat Lux KFT (Угорщина): Її засновниками є Олександр та Світлана Мурадян, уродженці Криму. Ця угорська компанія придбала тисячі тонн титанового концентрату в липні, серпні та вересні 2022 року. Основними контрагентами цієї компанії у 2021-2022 роках були російські фірми, такі як ТОВ «Редметконцентрат» (Москва), ТОВ «Нерудная компания» (Бєлгород) та ТОВ «Мінко Рус» (Бєлгород). Дані Volza показують експорт каоліну до Індії, а не до Росії. Це розбіжність вказує на навмисне приховування їхньої справжньої діяльності.

Чорногорія: Російський громадянин, який проживає в Чорногорії, Сергій Кокорев, та його чорногорська компанія IBC потрапили під санкції за перевалку європейських обробних центрів і кулькових підшипників російським кінцевим користувачам, які перебувають під санкціями США. Крім того, фінансова індустрія Кіпру має документально підтверджену історію допомоги російським громадянам у переміщенні активів за кордон і була замішана у сприянні доступу підсанкційного російського олігарха до фінансової системи США.

Польська компанія BioProfTech Sp.zoo отримувала партії ільменіту (титанової руди) з України влітку та восени 2022 року. Її засновник, Руслан Акопян, зареєстрований в окупованому Харцизьку, Донецька область, і має російське громадянство. Участь польського посередника із засновником, який є громадянином Росії з окупованої української території, підкреслює експлуатацію осіб з прямими зв’язками з державою-агресором для полегшення незаконної торгівлі через територію ЄС. Російське громадянство в поєднанні з походженням з окупованої території та польською компанією, що торгує українським ільменітом, може вказувати на чіткий, прямий канал незаконних поставок.

Джерела

1. Український ринок експорту ільменіту:

2. Чеські компанії та обладнання подвійного призначення:

3. Угорщина: «центр обходу санкцій» та «слабка ланка» Європи:

4. Sic Luceat Lux KFT (Угорщина):

5. Чорногорія та Кіпр: обхід санкцій:

6. Польська компанія BioProfTech Sp.zoo:

Багато з перелічених РЗМ мають як військове/високотехнологічне, так і цивільне застосування (5G, світлодіоди, РК-дисплеї, сонячні батареї, побутова електроніка). Подвійність використання ускладнює відстеження та контроль кінцевого застосування, особливо коли матеріали проходять через численних посередників або “перепаковуються та перемарковуються”. Завдання полягає не тільки в запобіганні прямих продажів до Росії, але й у запобіганні перенаправленню “цивільного” експорту, який може бути легко перепрофільований для військового використання. 

З російською окупацією багатих на мінерали територій та використанням витончених тактик реекспорту та неправильного маркування, визначення точного походження критично важливих мінералів, виявлених у російському озброєнні, стає надзвичайно складним. Мінерал може походити з окупованої української території, з незаконного видобутку в Україні або з інших глобальних джерел, що надходять через мережі обходу. 

Військове застосування (таблиця): ВПК РФ
БерилійЗастосовується в атомній, аерокосмічній та електронній промисловості завдяки винятковій твердості та легкості. Сплави берилію з міддю мають властивості сталевої пружини.
Карбід боруВикористовується для виробництва броньованих виробів для військових потреб та пластин для бронежилетів.
Карбід вольфрамуЗастосовується у твердосплавних складах для бронебійних сердечників снарядів та великокаліберних куль. Вольфрамові сплави є основною протитанковою зброєю.
Арсенід галію (GaAs) та нітрид галію (GaN)Є найважливішими напівпровідниками для створення НВЧ-приладів, світлодіодів, лазерів та високочастотних транзисторів. GaN збільшує потужність транзисторів у 100 разів порівняно з GaAs та інтегрується в комплекси Patriot. Поставки GaN з Китаю обмежені з 2024 року.
ГерманійВикористовується у виробництві мікросхем, інфрачервоній оптиці (тепловізори, прилади нічного бачення) та оптоволоконних кабелях. Поставки з Китаю також обмежені з 2024 року.
ГрафітЗастосовується в атомних реакторах як сповільнювач нейтронів, а також для виготовлення сопел паливних ракет та носових обтічників ракет. Поставки з Китаю обмежені з 2024 року.
Неодим, диспрозій, тербій, празеодимНеобхідні для виробництва потужних постійних магнітів, які є найважливішими компонентами військових систем.
РенійВисокоміцні суперсплави з ренієм (4-10%) витримують температури до 2000 градусів Цельсія та використовуються для виготовлення корпусів та лопатей турбін, сопел двигунів ракет та літаків.
СкандійАлюмо-скандієва лігатура застосовується у військових ракетах та авіації. Обшивка радянського космічного човника «Буран» була зроблена з алюміній-скандієвого сплаву.
СурмаВикористовується в сердечниках куль, патронів, снарядів, у ядерній зброї та іншому військовому обладнанні.
ТорійВикористовується для ядерної енергії (уран-торієвий паливний цикл). Загальні запаси торію в 3-4 рази перевищують запаси урану.
ЦирконійШироко використовується в ядерній енергетиці, оборонній промисловості, для легування броньових сталей та сплавів у ракето-, літако- та автомобілебудуванні.

Кожна незаконна угода з критично важливими корисними копалинами України або пов’язаними з ними товарами подвійного призначення безпосередньо призводить до збільшення летальності російської армії. Це підкреслює невідкладність всеосяжних дій.

Рекомендації щодо забезпечення ресурсної безпеки України

Дослідження показують, що іноземна розвідка та незаконні мережі є високоадаптивними та витонченими. Просто реагувати на інциденти недостатньо; необхідний проактивний, заснований на розвідувальних даних контррозвідувальний підхід для передбачення та припинення загроз до їх матеріалізації.

Перехід від реактивного до проактивного, заснованого на розвідувальних даних націлювання на компанії-посередники є вирішальним для демонтажу російських мереж обходу санкцій. Суть полягає в тому, що простого застосування санкцій до російських організацій недостатньо. Основна увага повинна бути перенесена на виявлення та припинення діяльності посередників у третіх країнах та всередині країни, які полегшують незаконний потік. 

Розвиток внутрішніх потужностей з переробки означає, що Україна зберігає більшу частину ланцюжка створення вартості, створюючи робочі місця, доходи та знижуючи свою вразливість до зовнішніх ринкових коливань або незаконної торгівлі сировиною. Інвестиції у внутрішню переробку є довгостроковим стратегічним імперативом, який зміцнює економічний суверенітет України, знижує її залежність від зовнішньої переробки та створює більш стійкий та безпечний ланцюжок поставок для її власних (та союзних) потреб.

Необхідність чіткої політики США щодо тимчасово окупованих територій

Пропозиція Росії США про передачу частини контрольованих нею родовищ РЗМ в Україні є стратегічним кроком, спрямованим на легітимізацію її контролю, підрив суверенітету України та потенційне отримання міжнародного визнання або економічних поступок за незаконно захоплені ресурси. Той факт, що ці родовища знаходяться в захоплених Росією регіонах, створює правовий та операційний вакуум, що робить їх сприятливими для незаконного видобутку та торгівлі російськими структурами або їх посередниками, поза міжнародним наглядом.

Китай, ймовірно, використовує українські рідкісноземельні метали (РЗМ) через співпрацю з Росією, щоб посилити свій вплив і послабити позиції США. Це підкреслює, що вiйна за ці ресурси є не лише питанням суверенітету України, а й критичною ареною для конкуренції великих держав, що безпосередньо впливає на стратегічні інтереси США.

Якщо Китай отримує доступ до цих ресурсів через Росію, це може створити значний виклик для безпеки ланцюжків поставок і технологічної конкурентоспроможності США.

Відсутність чіткої, недвозначної політики США щодо статусу та майбутнього цих багатих на мінерали тимчасово окупованих територій ризикує ненавмисно легітимізувати претензії Росії або створити двозначність, яку можуть експлуатувати незаконні суб’єкти. Це створює вакуум, який Росія може використовувати для інтеграції цих ресурсів у свої ланцюжки поставок або пропонувати їх третім сторонам (наприклад, Китаю), фактично нормалізуючи незаконне захоплення. Така ситуація перетворює питання з чисто двостороннього конфлікту на ширше геополітичне змагання за контроль над ресурсами та міжнародні правові норми.

Висновок

Мінеральні багатства України є безцінним національним надбанням, але залишаються вкрай вразливими для іноземної експлуатації, внутрішньої корупції та витонченого обходу санкцій з боку Росії. Триваючий, хоча й опосередкований, потік цих ресурсів та пов’язаних з ними компонентів безпосередньо підживлює військову агресію Росії, дозволяючи їй виробляти передові системи озброєнь, які загрожують Україні та глобальній безпеці.

Забезпечення надр України — це не просто економічна можливість, а першочерговий імператив національної безпеки.

Це вимагає негайних, рішучих та всеосяжних дій
  • Створення надійної, прозорої та незалежної нормативно-правової бази: Необхідно покінчити з практикою “мертвих ліцензій” та олігархічного контролю, що блокує законний розвиток та сприяє незаконній діяльності.
  • Впровадження складних заходів проти економічного шпигунства: Захист інформаційних активів (геологічні дані, інтелектуальна власність) є таким же критичним, як і захист фізичних ресурсів. Потрібен проактивнийт підхід для передбачення та припинення загроз.
  • Проактивного виявлення та застосування санкцій щодо всіх компаній-посередників: Перехід від реактивного до упереджувального націлювання на посередників у третіх країнах та всередині України є ключовим для демонтажу складних мереж обходу санкцій Росії.
  • Поглиблення міжнародного співробітництва для демонтажу незаконних мереж поставок Росії: Обхід санкцій є глобальною проблемою, що вимагає спільної розвідки та скоординованих дій союзників.
  • Сприяння внутрішній переробці та створенню доданої вартості: Розвиток власних можливостей переробки критично важливих мінералів підвищить економічний суверенітет України, зменшить її вразливість до незаконної торгівлі сировиною та створить більш стійкий ланцюжок поставок.

Для ефективного захисту ресурсів України та протидії геополітичним маневрам Росії та Китаю, необхідна чітка та рішуча політика США щодо тимчасово окупованих територій. Відсутність такої політики ризикує легітимізувати незаконний контроль Росії над українськими мінеральними багатствами та підірвати суверенітет України.

Тверда позиція США, яка відмовляє в будь-яких економічних претензіях Росії на ці ресурси та посилює санкції проти їх незаконної торгівлі, є критично важливою для підтримки міжнародного права та захисту як українських, так і ширших західних стратегічних інтересів.